БАНДИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

н. Bánde «банда»;

походить від іт. banda «корогва, прапор загін, зграя» або від фр. bande «тс.», засвоєного через народну латинь з якоїсь германської мови (пор. гот. bandwa «прапор, знак», споріднене з дісл. benda «подавати знак», гр. φαίνω «показую», дінд. bhaḥ «світло»);

р. бр. болг. м. ба́нда, п. ч. слц. вл. нл. banda, схв. бȃнда, слн. bánda;

можливо, походить від рум. pandúr «опришок», яке разом із схв. пàндӯр «посіпака; сільський поліцейський стражник» зводиться до уг. pandúr, що зіставляється з сл. *pǫdarь «погонич, пастух», похідним від псл. pǫditi «гнати»;

неясне;

р. [ба́ндырь] «хазяїн дому розпусти»;

через польську мову запозичено з італійської;

іт. bandito «вигнанець, висланий» походить від bandire «висилати», яке зводиться до франк. *bannjan «заслати» (пор. нвн. Bann «заслання»);

у слов’янських мовах семантично і фонетично приєдналось до ба́нда, первісно іншого походження;

р. болг. м. банди́т, бр. банды́т, п. bandyta, ч. слц. bandita, вл. bandit, схв. бàндūт, бàндит, слн. bandít;