БАЛУВАНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ба́лува́ти «пестити СУМ, Пі; [гуляти, розважатися; витрачати, розкидати; знати добре, мати досвід у чомусь О]»
похідне утворення від основи псл. bal- «розмовляти», яка зводиться до іє. *bhā- «говорити, розповідати»;
паралельне до бала́кати, балу́-балу́ і под;
зв’язок з дінд. bāláḥ «молодий, дитячий, дитина» (Uhlenbeck 189; РВrВ 18, 238; Абаев ИЭСОЯ І 249) малоймовірний, як і зіставлення (Соболевский Slavia 5, 441) з лат. fallo «обдурюю»;
р. ба́лова́ть, бр. ба́лаваць, др. баловати «лікувати», слц. [balovac] «поводитися (з кимсь)», слн. [balováti] «говорити дурниці», стсл. баловаɴиѥ «лікування, ліки», балии «лікар»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бала́нці
«тс.»
баловитий
«пустотливий»
баловня́
«пестощі, пустощі»
баловство́
«пустощі, пестощі»
ба́лощі
ба́луваний
«розбещений, вередливий»
балу́ха
«пустунка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ба́лаваць | білоруська |
| bāláḥ «молодий, дитячий, дитина» | давньоіндійська |
| баловати «лікувати» | давньоруська |
| *bhā- «говорити, розповідати» | індоєвропейська |
| fallo «обдурюю» | латинська |
| bal- «розмовляти» | праслов’янська |
| ба́лова́ть | російська |
| balovac «поводитися (з кимсь)» | словацька |
| balováti «говорити дурниці» | словенська |
| баловаɴиѥ «лікування, ліки» | старослов’янська |
| балии «лікар» | українська |
| бала́кати | ? |
| балу́-балу́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України