БАЛДА — ЕТИМОЛОГІЯ

остаточно не з’ясоване;

вважається давнім запозиченням у слов’янські мови з тюркських, у яких значення «дрючок» уже не збереглось;

можливо, в тюркських мовах було споріднене з тур. balta «сокира»;

виведення безпосередньо від тур. balta «сокира» (Фасмер І 114) або baldek «ефес шаблі» (Korsch AfSlPh 9, 487; Machek ESJČ 43) ґрунтується на припущенні незвичайного напрямку розвитку семантики;

висловлюється також думка (Шанский ЭСРЯ І 2, 22–23; Кравчук Тез. докл. втор. симп. 29) про слов’янське походження слова;

р. балда́ «телепень; шишка, дрючок», бр. [балда́] «нижня ручка поздовжньої пилки», ч. balda «телепень; [дрючок]», слн. balda «чурбак, поліно»;

запозичення з турецької мови, в частині випадків через угорську (уг. balta «топір»);

тур. balta «сокира» споріднене з каз. кирг. туркм. балта «тс.», як. балта «ковальський молот», узб. балға «молоток», чаг. балға «довга булава», монг. balta (baltu) «топір, алебарда» і є похідним утворенням від тюрк. bal «колоти, рубати»;

р. [балта́] «сокира», [ба́лда́] «великий молот, ручна баба, товсте кореневище, дубина», бр. [ба́лта] «сокира», п. ст. bałta «бойовий топір», bełta, слц. balta «тс.», болг. [балти́я] «сокира», м. балта, балтија, схв. бȃлта, бàлта, слн. bávta, bálta;

можливо, споріднене з балда́ «сокира», р. ба́лда́ «наріст, товсте кореневище, дубина, трамбовка, ручна баба»;

в такому разі слід припустити, що димоходи в минулому затикались дерев’яними обрубками, назва яких була перенесена на ганчір’яні каглянки;

не зовсім ясне;

n. bałdа «каглянка, ганчірка для затикання кагли (димоходу)»;

запозичення з польської мови;

n. [bały] «балухи», bałuchy, [bałonie] «тс.», як і ч. balata «тс.», слц. balatko «скляна кулька», походять, очевидно, від нім. Ball «куля»;

необґрунтовано пов’язується (Brückner 13; Machek ESJČ 43) з р. балда́ «наріст на дереві, палка»;

запозичення з російської мови;

р. набалда́шник, набалда́чник походить від не вживаного тепер *балдак, запозиченого з тюркських мов;

пор. тур. baldak «ефес шаблі; кільце», тат. каз. балдак «тс.»;

менш переконливе пов’язання (Фасмер III 34; Желтов ФЗ 1876/1, 24) з р. [балда́] «дрючок»;

експресивне утворення від [бата́ти] «різати великими кусками, батувати, панахати» за допомогою префікса *ша- арготичного походження, що зустрічається також у російській мові, пор. р. [шабалда́] «негідник, базіка, брехун» від балда́ «йолоп, бевзь», [ша́верзить] «умишляти лихе» від [ве́рзи́ть] «брехати»;