БАЛАЛАЙКА — ЕТИМОЛОГІЯ
балала́йка «музичний інструмент»
запозичення з російської мови;
р. балала́йка, [балаба́йка, бала́бо́йка];
очевидно, первісною була форма балаба́йка як складне утворення з двох синонімічних основ bal- «балакати, гомоніти» і baj- «розповідати»;
пор. р. [балоба́йка] «балалайка; пуста людина, базіка», [балобо́й] «базіка, пустомолот, брехун»;
спроби виведення з татарської мови (Яновский І 317; Горяев 1896, 10; Lokotsch 17) необґрунтовані;
бр. балала́йка, [балаба́йка], п. bałałajka, bałabajka, ч. слц. balalajka, болг. балалайка, схв. балàлāйка, слн. balalájka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
балабайка
(XVIII ст.)
балаба́йка
«тс. Г; вид дитячої гри Я»
балаба́йник
балала́єчник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| балала́йка | білоруська |
| балалайка | болгарська |
| bałałajka | польська |
| bałabajka | польська |
| балала́йка | російська |
| балоба́йка «балалайка; пуста людина, базіка» | російська |
| балàлāйка | сербохорватська |
| balalajka | словацька |
| balalájka | словенська |
| балаба́йка | українська |
| balalajka | чеська |
| балаба́йка | ? |
| бала́бо́йка | ? |
| балаба́йка «балакати, гомоніти» | ? |
| baj- «розповідати» | ? |
| балоба́йка «балалайка; пуста людина, базіка» | ? |
| балобо́й «базіка, пустомолот, брехун» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України