БАЛАКУЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
бала́кати «розмовляти, розповідати говорити»
похідне утворення від основи бал- (псл. bal-) «розмова, базікання»;
зіставлення з основою bol- y словах типу [балабо́лка] (Mikl. EW 5; Bern. I 40) позбавлене підстав;
р. бала́кать, бр. бала́каць, n. [bałakać], слц. baláchať «брехати, базікати», схв. ст. balakati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
балака́й
«говорун, балакун, базіка»
бала́кайло
балакани́на
бала́канка
балака́рь
«розповідач»
бала́кер
«балакуча людина, що вміє цікаво розповідати»
бала́ки
«розмови; надокучливе базікання»
балакі́ш
балакли́вий
балакня́
бала́куватий
балаку́н
балаку́ха
балаку́чий
бала́чка
ба́ляка
«безглузда розмова»
баля́кати
«тс.»
баля́ки
«розмови»«дурити, обдурювати»
(у виразі б. підпускати )
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бала́каць | білоруська |
| бала́кать | російська |
| balakati | сербохорватська |
| baláchať «брехати, базікати» | словацька |
| бал- «розмова, базікання» (псл. bal-) | ? |
| балабо́лка | ? |
| balakati | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України