БАЙСТРЮКІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
байстрю́к «нешлюбна дитина»
через польське посередництво запозичено з німецької мови;
свн. bastart (нвн. Bástard) «нешлюбна дитина» походить від фр. ст. bastart «тс.», яке зводиться до пізньолат. bastardus «тс.», утвореного від bastum «в’ючне сідло»;
отже, bastardus означало «син в’ючного сідла» (жартівливий натяк на стосунки між служницями постоялих дворів і погоничами мулів);
виводиться також (Kluge–Mitzka 55) від германського етноніма Bastarnen «бастарни»;
пропонувались і інші тлумачення;
n. [bajstruk] із вставним j (як у айстра) є зворотним запозиченням з української мови;
р. [бастрю́к] «нешлюбна дитина», [байстры́к] «тс.», бр. [байстру́к], п. [bajstruk], ст. baster, bastrzę «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ба́йстер
байструкъ
байстря
(XVII ст.)
байстря́
байстря́тник
«чоловік жінки, що має нешлюбну дитину»
ба́стир
бастрю́к
бастря́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| байстру́к | білоруська |
| bastardus «тс.» | пізньолатинська |
| bajstruk | польська |
| бастрю́к «нешлюбна дитина» | російська |
| bastart «нешлюбна дитина» (нвн. Bástard) | середньоверхньнімецька |
| байстры́к «тс.» | українська |
| bastart «тс.» | французька |
| bastart «тс.» | ? |
| bastum «в’ючне сідло» | ? |
| означало «син в’ючного сідла» (жартівливий натяк на стосунки між служницями постоялих дворів і погоничами мулів) | ? |
| Bastarnen «бастарни» | ? |
| bajstruk із вставним j (як у айстра) | ? |
| baster «тс.» | ? |
| bastrzę «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України