БАЙДУЖЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ба́йду́же́
власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об’єднання наказового способу дієслова бай «говори» і дуже (Фасмер І 107);
це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.);
р. [ба́йду́же], n. [bajduże] (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
байдуже́нно
байду́женьки
байду́же́чки
байду́жий
байдужі́сінько
байду́жість
байдужі́ти
байду́жки
байду́жливий
байду́жливо
байду́жний
байду́жність
байдужні́ти
байду́жно
байду́жовато
збайдужі́лий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ба́йду́же (з укр.) | російська |
| бай «говори» | ? |
| дуже | ? |
| байдуже (мені про це байдуже і под.) | ? |
| про (мені про це байдуже і под.) | ? |
байба́рзо «байдуже»
запозичення з польської мови;
n. bajbardzo «тс.» є складним словом, структура якого остаточно не з’ясована;
припускається утворення з часток ba «ба», і «і» та прислівника bardzo «дуже» (SW I 83), але можливо, що йдеться про утворення з дієслівної форми baj «говори́» і bardzo, аналогічне до укр. байду́же;
Фонетичні та словотвірні варіанти
байба́рзі
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| байду́же | українська |
| bajbardzo «тс.» | ? |
| ba «ба» | ? |
| і «і» | ? |
| bardzo «дуже» | ? |
| baj «говори́» | ? |
байде́ «байдуже»
можливо, результат скорочення слова байду́же;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| байду́же | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України