Б — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бетанґ «волоцюга»
запозичення з угорської мови;
уг. bitang «волоцюга», первісно «здобич» походить із свн. būtunge «здобич», спорідненого з снн. būte «обмін, поділ», (ūt)baten «ділити, брати здобич», нвн. Beute «воєнна здобич» і, можливо, з дісл. ӯta «подавати», дат. yde «надавати» або з дірл. būaid «перемога», кімр. budd «здобуток, виграш»;
слц. bitang «нікчема», схв. бѝтāнга «ледар»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
битанг
(а)
битанка
«волоцюга»
(XVIII ст.)
біта́нга
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| būaid «перемога» | давньоірландська |
| ӯta «подавати» | давньоісландська |
| yde «надавати» | датська |
| budd «здобуток, виграш» | кімрська |
| Beute «воєнна здобич» | нововерхньонімецька |
| б «ледар» | сербохорватська |
| būtunge «здобич» | середньоверхньнімецька |
| būte «обмін, поділ» | середньонижньонімецька |
| bitang «нікчема» | словацька |
| bitang «волоцюга» | угорська |
| первісно «здобич» | ? |
би (частка для оформлення умовного способу дієслова)
залишок (власне, колишня форма 3-ї ос. одн.) окремого різновиду аориста (на by-) або умовного способу (на bi-) від допоміжного дієслова byti «бути», яке в східнослов’янських мовах перетворилось у відповідних формах у частку в результаті втрати особових закінчень цих форм;
р. бр. бы, -бы, др. быхъ, бы, быхомъ, бысте, бышя, быховѣ, быста, бысте, п. -bym, -byś, -by, -byśmy, -byście, ч. (-)bych, (-)bys, (-)bychom, (-)byste, слц. by, -by, вл. (-)bych, (-)by, (-)bychmy, (-)byšće, (-)bychu, (-)bychmoj, (-)byštaj (byštej), нл. by, -by, болг, м. би, -би, схв. бих, би, бисмо, бисте, слн. bi, стсл. быχъ, бы, бы, быχомъ, бысте, бышѧ, быховѣ быста, бимь, би, бимъ, бисте, бѧ, быховѣ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
б
«тс.»
бим
бись
би́сьмо
бисьте
«тс.»
(форми І-ї і 2-ї ос. одн. і мн.), -би (складова частина складних сполучників, напр., аби́, якби́), -б (напр., щоб)
бих
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бы | білоруська |
| быхъ | давньоруська |
| би | македонська |
| by | нижньолужицька |
| -by | нижньолужицька |
| -bym | польська |
| -byś | польська |
| -by | польська |
| -byśmy | польська |
| -byście | польська |
| бы | російська |
| бих | сербохорватська |
| by | словацька |
| -by | словацька |
| bi | словенська |
| быχъ | старослов’янська |
| бы | українська |
| быхомъ | українська |
| бысте | українська |
| бышя | українська |
| быховѣ | українська |
| быста | українська |
| бысте | українська |
| болг | українська |
| би | українська |
| бисмо | українська |
| бисте | українська |
| бы | українська |
| бы | українська |
| быχомъ | українська |
| бысте | українська |
| бышѧ | українська |
| быховѣ быста | українська |
| бимь | українська |
| би | українська |
| бимъ | українська |
| бисте | українська |
| бѧ | українська |
| быховѣ | українська |
| byti «бути» | ? |
би́рів «війт, сільський староста, сільський суддя»
уг. bíró «суддя; староста» є похідним від дієслова bír «володіти, могти»;
запозичення з угорської мови;
болг. [баро́ф] «сільський староста» Език и лит. 14/3, схв. бѝрōв (заст.) «помічник сільського старости; посильний сільської общини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́рів
биро́в
бирови́ти
«бути сільським суддею»
биро́вка
«війтиха»
биро́вство
«війтівство»
бировъ
(1434)
бірі́в
бі́ров
бі́рув
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| баро́ф «сільський староста» | болгарська |
| б «помічник сільського старости; посильний сільської общини» (заст.) | сербохорватська |
| bíró «суддя; староста» | угорська |
| bír «володіти, могти» | ? |
бі́блія
запозичення з латинської мови;
лат. biblia «книга» походить від гр. βιβλία «книги», пов’язаного з βίβλος (βύβλος) «єгипетський папірус», що зводиться до назви сірійського міста Бібл (гр. Βύβλος), звідки папірус довозили до Греції;
р. болг. библия, бр. бі́блія, п. слц. bíblja, ч. bible, вл. нл. biblija, м. библија, схв. Бѝблија, слн. bíblija, цсл. библига (XV ст.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
библѣя
(XVII ст.)
бібле́йщина
біблея
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бі́блія | білоруська |
| библия | болгарська |
| biblija | верхньолужицька |
| βιβλία «книги» | грецька |
| biblia «книга» | латинська |
| библија | македонська |
| biblija | нижньолужицька |
| bíblja | польська |
| библия | російська |
| Б | сербохорватська |
| bíblja | словацька |
| bíblija | словенська |
| библига (XV ст.) | церковнослов’янська |
| bible | чеська |
| Бібл (гр. Βύβλος) | ? |
бівуа́к
н. Bíwak, фр. bivouac походять з нн. bîwake (швейц.-нім. [bîwacht] «додатковий караул біля будівлі, в якій перебуває основна сторожа»), утвореного з префікса bî- «при-, побічно» (пор. нвн. bei- «тс.»), спорідненого з гот. bi «навколо, при», гр. ἀμφί, лат. ambi «тс.», і іменника wake «варта» (пор. нвн. Wache «тс.»);
через російську мову запозичено з німецької і французької мов;
р. бивуа́к, бива́к, бр. біва́к, п. biwak, biwuak, ч. bivak, слц. bivuak, вл. biwak, болг. Бива́к, м. бива́к, схв. бѝвак, слн. bivák;
Фонетичні та словотвірні варіанти
біва́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| біва́к | білоруська |
| Бива́к | болгарська |
| biwak | верхньолужицька |
| bi «навколо, при» | готська |
| ἀμφί | грецька |
| ambi «тс.» | латинська |
| бива́к | македонська |
| bîwake (швейц.-нім. [bîwacht] «додатковий караул біля будівлі, в якій перебуває основна сторожа») | нижньонімецька |
| Bíwak | німецька |
| biwak | польська |
| biwuak | польська |
| бивуа́к | російська |
| б | сербохорватська |
| bivuak | словацька |
| bivák | словенська |
| бива́к | українська |
| bivouac | французька |
| bivak | чеська |
| bî- «при-, побічно» (пор. нвн. bei- «тс.») | ? |
| wake «варта» (пор. нвн. Wache «тс.») | ? |
бізо́н
запозичення з французької мови;
фр. bison походить від пізньолат. bison (bisontis), яке виводять з гр. ϐισωѵ (Фасмер І 165; Holub–Lyer 99; Charpentier MO 6, [28–129) або з двн. wisent, дангл. wesend «дикий бик» (NSD 281; Skeat 61; Dauzat 90);
германське слово зіставляється (БЕР І 46) з пipyc. wir-sambrs «дикий бик»;
р. болг. м. Бизо́н, бр. Бізо́н, п. ч. вл. bizon, слц. bizón, схв. бѝзōн, слн. bízon;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Бізо́н | білоруська |
| Бизо́н | болгарська |
| bizon | верхньолужицька |
| ϐισωѵ або з двн. wisent, дангл. wesend «дикий бик» | грецька |
| Бизо́н | македонська |
| bison (bisontis) | пізньолатинська |
| bizon | польська |
| Бизо́н | російська |
| б | сербохорватська |
| bizón | словацька |
| bízon | словенська |
| bison | французька |
| bizon | чеська |
| wir-sambrs «дикий бик» | ? |
біле́т
через російську і польську мови запозичено з французької;
лат. bulla (первісно «водяна бульбашка, ґудзик, брунька, золота капсула з амулетом»), очевидно, споріднене з лат. bucca «надута щока», лит. bulìs «сідниця», дінд. buriḥ, buliḥ «тс.»;
фр. billet є формою чол. р. до давнішого billette, що виникло з bullette «записка з печаткою», похідного від bulle «булла» (з лат. bulla), під впливом слова bille «кулька»;
р. болг. м. биле́т, бр. біле́т, п. ч. Заст. слц. bilet, схв. бѝлет, слн. biljetêr «білетер»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
білете́р
оббіле́тити
«роздати квитки»
(пасажирам)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| біле́т | білоруська |
| биле́т | болгарська |
| buriḥ | давньоіндійська |
| bulla (первісно «водяна бульбашка, ґудзик, брунька, золота капсула з амулетом») | латинська |
| bucca «надута щока» | латинська |
| bulìs «сідниця» | литовська |
| биле́т | македонська |
| bilet | польська |
| до | російська |
| биле́т | російська |
| б | сербохорватська |
| bilet | словацька |
| biljetêr «білетер» | словенська |
| billet | французька |
| bilet | чеська |
| buliḥ «тс.» | ? |
| до | ? |
| bullette «записка з печаткою» | ? |
| bulle «булла» (з лат. bulla) | ? |
| bille «кулька» | ? |
| bilet | ? |
білья́рд
запозичення з французької мови;
фр. billard «більярд», первісно «кий», утворене від bille «кулька» (спочатку дерев’яна), яке походить від нар.лат. *bīlia, очевидно, запозиченого з галльської мови, в якій означало «стовбур дерева»;
р. билья́рд, биллиа́рд, бр. білья́рд, п. вл. bilard, ч. biliár, слц. biłiard, болг. биля́рд, м. билја́рд(о), схв. билȕјāр, бѝљāр, слн. biljárd;
Фонетичні та словотвірні варіанти
білья́рдна
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| білья́рд | білоруська |
| биля́рд | болгарська |
| bilard | верхньолужицька |
| билја́рд (о) | македонська |
| bilard | польська |
| билья́рд | російська |
| билȕјāр | сербохорватська |
| biłiard | словацька |
| biljárd | словенська |
| биллиа́рд | українська |
| б | українська |
| billard «більярд» | французька |
| biliár | чеська |
| первісно «кий» | ? |
| bille «кулька» (спочатку дерев’яна) | ? |
| *bīlia | ? |
| означало «стовбур дерева» | ? |
бі́сер «кольорові бусини»
Ільїнський (PF 11, 189) непереконливо виводив з *обвисерь (висѣти);
гіпотетичне булг. *büsrä виводиться від ар. busra «штучні перли, стеклярус»;
очевидно, через старослов’янську мову запозичено з тюркської (булгарської);
ρ. Би́сер «кольорові бусини», бр. бі́сер «тс.», др. бисеръ, бисьръ «бісер, перли», п. bisior «вісон; морський шовк; бісер», ч. ст. biser «перли», болг. м. би́сер, схв. бѝсер, слн. bíser, стсл. бисеръ, бисъръ, бисьръ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
би́cep
«тс.; перлина Ж»
бисе́рниця
«перлівниця річкова, Margarita margariţi fera»
(річна)] (зоол.)
би́сюр
«тс.»
бісери́на
бісері
«намисто»
бі́сор
бі́сур
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| busra «штучні перли, стеклярус» | арабська |
| бі́сер «тс.» | білоруська |
| би́сер | болгарська |
| *büsrä | булгарська |
| бисеръ | давньоруська |
| би́сер | македонська |
| bisior «вісон; морський шовк; бісер» | польська |
| б | сербохорватська |
| bíser | словенська |
| бисеръ | старослов’янська |
| бисьръ «бісер, перли» | українська |
| бисъръ | українська |
| бисьръ «тс.» | українська |
| biser «перли» | чеська |
| обвисерь (висѣти) | ? |
| Би́сер «кольорові бусини» | ? |
| biser «перли» | ? |
бре́чка «дика гречка, Polygonum tataricum» (бот.)
пов’язане з гре́чка (татарська) «Fagopyrum tataricum Gaertn.»;
зміна початкового г на б, можливо, зумовлена впливом назви [бро́чка] (бот.) «шерардія, Sherardia»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гре́чка «Fagopyrum tataricum Gaertn.» (татарська) | ? |
| г | ? |
| б | ? |
| бро́чка «шерардія, Sherardia» (бот.) | ? |
бязь «густа бавовняна тканина»
запозичення з турецької мови;
тур. аз. bäz, як і кирг. уйг. бöз, ккалп. бозь, тат. башк. бǝз «тс.», походить від ар. bäzz «тс.»;
непереконливо виводилось (Преобр. І 60) від англ, baize «байка»;
форма б’ясть пояснюється як контамінація слів б’язь і повсть;
р. бр. бязь, схв. бȅз;
Фонетичні та словотвірні варіанти
б
«рибальське полотно для вітрил»
безь
«лляна або конопляна пряжа для білих ниток»
(заст.)
безь
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bäz | азербайджанська |
| bäzz «тс.» | арабська |
| бǝз «тс.» | башкирська |
| бязь | білоруська |
| бозь | каракалпакська |
| бöз | киргизька |
| бязь | російська |
| бȅз | сербохорватська |
| бǝз «тс.» | татарська |
| bäz | турецька |
| бöз | уйгурська |
| baize «байка» | ? |
| б'ясть | ? |
| б'язь | ? |
| повсть | ? |
деся́тий
з того ж іє. *deḱṃtos походять лит. dešimtas, лтс. desmitais, прус. dessīmts, гот. taíhunda, гр. δέκατος, тох. Α śkänt, тох. Б śkante;
псл. *desętъ «десятий» продовжує іє. *deḱṃtos «тс.», утворене за допомогою прикметникового суфікса *-to- від deḱṃ- «десятка» (пор. лат. decimus «десятий», ав. dasəma-, дінд. daśamá- «тс»);
р. деся́тый, бр. дзеся́ты, др. десятыи, п. dziesiąty, ч. desátý, слц. desiaty, вл. dźesaty, нл. źasety, полаб. deśǫtĕ, болг. десе́ти, м. десетти, схв. дèсēтӣ, слн. desêti, стсл. десѧтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
десітори́ти
«говорити десять разів те саме»
десятери́к
десятерико́вий
десятери́ти
десятери́цею
десятери́ця
десятери́чний
десяте́рни́й
десятерня́
де́сятеро
десяти́на
десяти́нець
«селянин, що обробляв землю за десяту частину врожаю»
(іст.)
десяти́нний
десяти́нський
десяти́нщик
«тс.»
десятирня́
«десять гончарних виробів»
десяти́чний
деся́тка
десятко́вий
десяткува́ти
деся́тний
деся́тник
десятникі́вна
«дочка десятника»
десятникува́ти
«бути десятником»
деся́тництво
«територіальний підрозділ, яким управляв десятник»
(заст.)
деся́тницький
деся́тничка
«дружина десятника»
деся́тничок
«монета в 10 коп.»
(заст.)
деся́ток
десятуха
«десята п’ятниця після великодня»
десятча́ний
деся́цький
удеся́те
удесятери́ти
уде́сятеро
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dasəma- | авестійська |
| дзеся́ты | білоруська |
| десе́ти | болгарська |
| dźesaty | верхньолужицька |
| taíhunda | готська |
| δέκατος | грецька |
| десятыи | давньоруська |
| *deḱṃtos | індоєвропейська |
| *deḱṃtos «тс.» | індоєвропейська |
| desmitais | латиська |
| dešimtas | литовська |
| десетти | македонська |
| źasety | нижньолужицька |
| deśǫtĕ | полабська |
| dziesiąty | польська |
| *desętъ «десятий» | праслов’янська |
| dessīmts | прусська |
| деся́тый | російська |
| дèсēтӣ | сербохорватська |
| desiaty | словацька |
| desêti | словенська |
| десѧтъ | старослов’янська |
| desátý | чеська |
| Α | ? |
| Б | ? |
| deḱṃ- «десятка» (пор. лат. decimus «десятий», ав. dasəma-, дінд. daśamá- «тс») | ? |
на́чеб
результат поєднання сполучників на́че, нена́че з умовною часткою б (у даному разі залишком сполучника абы «якби») і займенником то (пор. се́бто, то́бто, це́бто);
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́че
«мов, неначе»
на́чебто
нена́чебто
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на́че | ? |
| нена́че (у даному разі залишком сполучника абы «якби»)(пор. се́бто, то́бто, це́бто) | ? |
| б (у даному разі залишком сполучника абы «якби»)(пор. се́бто, то́бто, це́бто) | ? |
о́ба́
недостатньо переконливим є зведення (Machek ESJČ 404) до форми типу іє. *ambhi-duvō «обидва»;
утворилось, очевидно, з префікса *ambh- (‹*ambhi) «навколо» та *bhō(u) «обидва», відбитого в гот. bai «обидва», нвн. beide, англ. both «тс.»;
іє. *ambhō(u) «обидва»;
псл. oba, obě;
споріднене з лит. abù «обидва», abì «обидві», лтс. abi «обидва», прус. abbai, лат. ambō, гр. ἄμφω, дінд. ubhā, ubhāu, ubhē, ав. uwa, ubē, гот. bai, ba, тох. А āmpi, āmpe, B ant-api «тс.»;
р. болг. діал. о́ба, о́бе, бр. або́е, др. оба, обѣ, п. obа, obaj, obie, oboje, ч. oba, obě, oboje, obojí, слц. oba, obaja, obe, вл. wobaj, wobě, нл. wobej, hobej (dwa), hobej (dwě), полаб. vübë, м. обаjцата «обидва, обоє», схв. о̏ба, о̏б(j)e, слн. obá, obé, стсл. оба, обѣ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вобі́
«обидві»
обе́
«обоє»
о́бі́
обі́йко
обі́йний
«двоякий»
обо́є
обо́йко
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| uwa | авестійська |
| both «тс.» | англійська |
| або́е | білоруська |
| о́ба | болгарська |
| wobaj | верхньолужицька |
| wobě | верхньолужицька |
| bai «обидва» | готська |
| bai | готська |
| ἄμφω | грецька |
| ubhā | давньоіндійська |
| оба | давньоруська |
| *ambhi-duvō «обидва» | індоєвропейська |
| *ambhō(u) «обидва» | індоєвропейська |
| ambō | латинська |
| abi «обидва» | латиська |
| abù «обидва» | литовська |
| обаjцата «обидва, обоє» | македонська |
| wobej (dwa), hobej (dwě) | нижньолужицька |
| hobej (dwa), hobej (dwě) | нижньолужицька |
| beide | нововерхньонімецька |
| vübë | полабська |
| obа | польська |
| obaj | польська |
| obie | польська |
| oboje | польська |
| oba | праслов’янська |
| abbai | прусська |
| о́ба | російська |
| ба | сербохорватська |
| oba | словацька |
| obaja | словацька |
| obe | словацька |
| obá | словенська |
| obé | словенська |
| оба | старослов’янська |
| о́бе | українська |
| обѣ | українська |
| б | українська |
| обѣ | українська |
| oba | чеська |
| obě | чеська |
| oboje | чеська |
| obojí | чеська |
| *ambh- «навколо» (‹*ambhi) | ? |
| *bhō(u) «обидва» | ? |
| obě | ? |
| abì «обидві» | ? |
| ubhāu | ? |
| ubhē | ? |
| ubē | ? |
| ba | ? |
| А | ? |
| āmpe | ? |
| ant-api «тс.» | ? |
| о́ба | ? |
сноб «людина, яка намагається сліпо наслідувати смаки і манери вищого суспільства»
запозичення з англійської мови;
англ. snob «тс.; вискочень; поганий ремісник, який працює під час страйку за низьку плату; поденник; швець; людина низького походження, плебей» (спочатку «учень шевця, шевчук») загальноприйнятої етимології не має;
пов’язання з дієсловом snub «обрізати» (первісно «зрізувати, стинати коротко») (Weekley 1369) потребує додаткової аргументації, як і виведення (Kluge–Mitzka 712) від лат. s(ine) nob(ilitate) «незнатний» (букв. «без знатності»), поширеного у ХІХ ст. в Оксфорді й Кембріджі як примітка до прізвищ студентів нешляхетного походження, щоправда, матрикулами не підтверджена (Hortrup Zeitschrift für deutsche Wortforschung 19 (1963), 64);
р. бр. болг. м. сноб, п. ч. слц. snob, схв. сно̏б, слн. snób;
Фонетичні та словотвірні варіанти
снобі́зм
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| snob «тс.; вискочень; поганий ремісник, який працює під час страйку за низьку плату; поденник; швець; людина низького походження, плебей» (спочатку «учень шевця, шевчук») | англійська |
| сноб | білоруська |
| сноб | болгарська |
| s(ine) nob(ilitate) «незнатний» (букв. «без знатності») | латинська |
| сноб | македонська |
| snob | польська |
| сноб | російська |
| б | сербохорватська |
| snob | словацька |
| snób | словенська |
| snob | чеська |
| snub «обрізати» (первісно «зрізувати, стинати коротко») | ? |
сугло́б
псл. *sǫ-globъ/sъ-globъ, пов’язане з globa «жердина, балка, клин» (укр. [глоба́] «зігнуте від природи дерево; залізний клин; клопіт, турбота»), globiti «стискати, з’єднувати» (укр. [гло́би́ти] «укріплювати клинами вал у млині; конопатити»);
п. ст. [zgłoba] «перешкода; запор, перепона; клопіт, турбота», zgłobić «з’єднати, об’єднати, закріпити», слц. zhlobit’ «збити, з’єднати разом», нл. zgłobiś «з’єднати, закріпити клином, заклинити», болг. сглоб «стик, з’єднання; (заст.) суглоб», сглаб, заст. сгло́ба «тс.», сгло́бя «з’єдную», сгла́бям «тс.», м. зглоб «суглоб», зглоби «збере, складе», схв. згло̏б «суглоб», згла̏бити «скласти, зібрати», слн. zglа̏b «суглоб, згин»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сугло́бистий
сугло́бний
сугло́бовий
сугло́буватий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сглоб «стик, з’єднання; (заст.) суглоб» | болгарська |
| зглоб «суглоб» | македонська |
| zgłobiś «з’єднати, закріпити клином, заклинити» | нижньолужицька |
| zgłoba «перешкода; запор, перепона; клопіт, турбота»«з’єднати, об’єднати, закріпити» | польська |
| zgłobić «перешкода; запор, перепона; клопіт, турбота»«з’єднати, об’єднати, закріпити» | польська |
| *sǫ-globъ/sъ-globъ | праслов’янська |
| б «суглоб» | сербохорватська |
| zhlobit' «збити, з’єднати разом» | словацька |
| zglа̏b «суглоб, згин» | словенська |
| сглаб | українська |
| сгло́бя «з’єдную» | українська |
| сгла́бям «тс.» | українська |
| зглоби «збере, складе» | українська |
| бити «скласти, зібрати» | українська |
| globa «жердина, балка, клин» (укр. [глоба́] «зігнуте від природи дерево; залізний клин; клопіт, турбота») | ? |
| globiti «стискати, з’єднувати» (укр. [гло́би́ти] «укріплювати клинами вал у млині; конопатити») | ? |
| zgłoba «перешкода; запор, перепона; клопіт, турбота»«з’єднати, об’єднати, закріпити» | ? |
| zgłobić «перешкода; запор, перепона; клопіт, турбота»«з’єднати, об’єднати, закріпити» | ? |
| сгло́ба «тс.» | ? |
хліб «харчовий продукт, що випікається з борошна»
псл. xlěbъ «хліб» (спочатку, можливо, «майно, багатство роду»);
припускається праслов’янське запозичення з герм. *hlaiba- «хліб; паляниця хліба; вимішаний у діжі хліб»;
пор. гот. hlaifs «хліб», дісл. hleifr, дангл. hlāf, двн. hleib, leib «хліб, хлібина», н. Lаіb «коровай», які зіставляються з гр. ϰλίβανος «посуд для випікання хліба»;
існує думка (Pedersen IF 5, 50, KZ 38, 393–394; Lidån РВrВ 15, 515; Младенов 669), що це спільно успадковане з іє. прамови слово, однак об’єднати слов’янські і германські форми в одній праформі *(s)klōibh- досить важко (див. Фасмер–Трубачев IV 242);
ще менше підстав для припущення про європейське запозичення з урало-алтайського (Moll MSL 7, 403, проти Bern. I 389) або з іншого джерела;
зіставлялося з груз. xalli «смажене зерно» – мн. xlebi (Мосенкіс Зб. Мова та історія. – Вип. 59, 43);
р. бр. хлеб, др. хлѣбъ, п. chleb «хліб, їжа; добро, багатство; худоба», ч. chlåb «хліб; живлення; служба», слц. chlieb, вл. сhlěb, нл. klěb, болг. хля́б, м. леб, схв. хље̏б, хле̏б, слн. hlèb, стсл. хлѣбъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́хліб
«безхліб’я, відсутність хліба»
нахлі́бник
нахлібникува́ти
нахлі́бниця
хліб'я́
«хлібець»
хліба́рня
«пекарня»
хлібеня́
хлі́бе́ць
хліби́на
хліби́ти
«постачати хлібом»
хлібівча́
хлі́бни́й
хлі́бник
«пекар»
хлі́бниця
«посуд для хліба»
хлібничо́к
«пекар»
хлібня́
«схованка для зерна хліба»
хлібо́вчик
«хлібник»
хлібу́сь
«хліб»
хлі́бчик
«вид дитячої гри»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлеб | білоруська |
| хля́б | болгарська |
| сhlěb | верхньолужицька |
| *hlaiba- «хліб; паляниця хліба; вимішаний у діжі хліб» | германські |
| hlaifs «хліб» | готська |
| ϰλίβανος «посуд для випікання хліба» | грецька |
| xalli «смажене зерно» | грузинська |
| hlāf | давньоанглійська |
| hleib | давньоверхньонімецька |
| hleifr | давньоісландська |
| хлѣбъ | давньоруська |
| прамови | індоєвропейська |
| леб | македонська |
| klěb | нижньолужицька |
| Lаіb «коровай» | німецька |
| chleb «хліб, їжа; добро, багатство; худоба» | польська |
| xlěbъ «хліб» (спочатку, можливо, «майно, багатство роду») | праслов’янська |
| хлеб | російська |
| б | сербохорватська |
| chlieb | словацька |
| hlèb | словенська |
| хлѣбъ | старослов’янська |
| б | українська |
| chlåb «хліб; живлення; служба» | чеська |
| hlaifs «хліб» | ? |
| leib «хліб, хлібина» | ? |
| *(s)klōibh- (див. Фасмер--Трубачев IV 242) | ? |
| xlebi | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України