АЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат злиття підсилювальної частки а¹ з вигуками чу, цю (див.);

бр. [ацю́] «тс.»;

р. бр. болг. ату́, п. [atuha];

загальноприйнятого пояснення не має;

тлумачиться як слов’янське утворення, аналогічне до атю, ачу́ (Преобр. І 10) або як запозичення з французької мови, в якій вираз à tout «на все» складається з прийменника à «на, до», що походить від лат. ad «до, при», і займенника tout «все, весь», що зводиться до лат. totus «весь» (Шанский ЭСРЯ І 1, 174; Фасмер І 96);

неясне;

можливо, складається з вигуку, спорідненого з [ачу́] або запозиченого з румунської мови (рум. [асі] «сюди»), і лайливого виразу урдаши, що може бути зведений до уг. ördögség «чортовиння, чортівня»;

результат видозміни звукової форми ачу́ «тс.» під впливом гу́джа́ і под. «гиджга»;