АЧ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат скорочення ба́чиш чи бач;

р. [ач], бр. ач «тс.»;

очевидно, виникло на підставі румунського словосполучення (cît pe асі «майже, мало не, трохи не», яке зазнало скорочення і семантичної зміни при запозиченні; рум. асі є варіантом прислівника aici «тут, сюди», що виник з лат. ad «до» і * hic «цей, тут», пов’язаним з hic (ст. hec ‹ he-ce) «тс.», що є, очевидно, складним утворенням, перша частина якого споріднена з дінд. ha «звичайно, зрозуміло, потім», друга (-се‹*kе) споріднена з вірм. -s (артикль.) – DLRM 16;

результат злиття сполучника а з займенниковим елементом če (че), спорідненим з болг. че «що» (спол.), лат. -que «і», дінд. са, гр. τέ «тс.», ie. *k^ue;

кінцеве -й може бути залишком енклітичної частки і, кінцеве -нь – заперечної частки ні (пор. п. ст. acz nic) або давньої вказівної частки -ni;

бр. [аче́й] «хіба що», [ач] «хоч, якщо», др. ачи «можливо», аче «якщо, хоча», п. ст. acz «будь-» (aczkoli «коли б, якщо б, хоч»), acz nic «принаймні», ч. ст. ač «якщо; хоча», аčе «тс.», вл. hač «хоча», стсл. аче «тс.»;