АЦ — ЕТИМОЛОГІЯ

ац (вигук, яким повертають волів праворуч)

результат злиття прийменника од і займенника ся «себе» (од-сяom-ся › оця ›аця › ац);
форма *аця виникла, можливо, внаслідок переходу о в а перед складом з наголошеним а;
ац з’явилося після відпадіння кінцевого а та ствердіння ц;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
од і займенника ся «себе» (од-сяom-ся › оця ›аця › ац) ?
*аця ?
ац ?

ацьо́с (вигук, яким відганяють коней, лошат)

неясне;
можливо, варіант вигуку ац (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

а цюсьцюсь «тс.»
ацьо́сь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ац ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України