АЦ — ЕТИМОЛОГІЯ
ац (вигук, яким повертають волів праворуч)
результат злиття прийменника од і займенника ся «себе» (од-ся › om-ся › оця ›аця › ац);
форма *аця виникла, можливо, внаслідок переходу о в а перед складом з наголошеним а;
ац з’явилося після відпадіння кінцевого а та ствердіння ц;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
од і займенника ся «себе» (од-ся › om-ся › оця ›аця › ац) | ? |
*аця | ? |
ац | ? |
ацьо́с (вигук, яким відганяють коней, лошат)
неясне;
можливо, варіант вигуку ац (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
а цюсьцюсь
«тс.»
ацьо́сь
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ац | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України