АФІКСАЛЬНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
а́фікс (лінгв.)
очевидно, запозичення з французької мови;
фр. affixe походить від лат. affīxus «прикріплений», дієприкметника від affīgo «прикріплюю, прибиваю», утвореного за допомогою префікса ad- «до-, на-, при-» від fīgo «вбиваю, встромляю»;
р. а́ффикс, бр. а́фікс, п. слн. вл. afiks, ч. слц. afix, болг. афи́кс, схв. àфикс;
Фонетичні та словотвірні варіанти
афікса́льний
афікса́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а́фікс | білоруська |
| афи́кс | болгарська |
| afiks | верхньолужицька |
| affīxus «прикріплений» | латинська |
| afiks | польська |
| а́ффикс | російська |
| àфикс | сербохорватська |
| afix | словацька |
| afiks | словенська |
| affixe | французька |
| afix | чеська |
| affīgo «прикріплюю, прибиваю» | ? |
| ad- «до-, на-, при-» | ? |
| fīgo «вбиваю, встромляю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України