АФЕКТИВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
афе́кт
запозичено з латинської мови через польську, пізніше через німецьку (н. Affékt);
лат. affectus «пристрасть, хвилювання, почуття» пов’язане з дієсловом afficio «завдаю, уражаю, впливаю», утвореним з префікса ad- (›af-) «до-, на-» та дієслова facio «роблю, чиню»;
р. аффе́кт, бр. болг. афе́кт, п. ч. слц. вл. afekt, м. афект, схв. àфек(а)т, слн. afékt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
афекта́ція
афекти́вний
афекто́ваний
а́фектъ
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| афе́кт | білоруська |
| афе́кт | болгарська |
| afekt | верхньолужицька |
| affectus «пристрасть, хвилювання, почуття» | латинська |
| афект | македонська |
| afekt | польська |
| аффе́кт | російська |
| àфек (а)т | сербохорватська |
| afekt | словацька |
| afékt | словенська |
| afekt | чеська |
| afficio «завдаю, уражаю, впливаю» | ? |
| ad- «до-, на-» (›af-) | ? |
| facio «роблю, чиню» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України