АФАНАСИИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Афана́сїй
через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької;
гр. Ἀϑανάσιος походить від прикметника ἀϑάνατος «безсмертний», утвореного з заперечної частки ἀ- «не-, без-» та іменника ϑάνατος «смерть», спорідненого з дінд.áadhvanīt «він згас, він зник», dhvāntáḥ «темний, похмурий», ірл. du(i)ne «смертний»;
р. Афана́сий, бр. Апана́с, др. Афанасии, п. Atanazy, ч. Athanasius, слц. Atanáz, ст. Atanázius, болг. Атана́с, схв. Атанàсије, Атàнас, слн. Atanazij, стсл. Аданасии, Атанасии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Автана́с
Атана́с
Атана́сій
Афта́н
Аѳана́сій
«бесъмрътенъ... бесмертный»
(1627)
Опана́с
Пана́с
Тана́сій
Тана́сь
Тасько́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Апана́с | білоруська |
| Атана́с | болгарська |
| Ἀϑανάσιος походить від прикметника ἀϑάνατος «безсмертний» | грецька |
| Афанасии | давньоруська |
| du(i)ne «смертний» | ірландська |
| Atanazy | польська |
| Афана́сий | російська |
| Атанàсије | сербохорватська |
| Atanáz | словацька |
| Atanazij | словенська |
| Аданасии | старослов’янська |
| Атàнас | українська |
| Athanasius | чеська |
| ἀ- «не-, без-» | ? |
| ϑάνατος «смерть» | ? |
| дінд.áadhvanīt «він згас, він зник» | ? |
| dhvāntáḥ «темний, похмурий» | ? |
| Atanázius | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України