АУТОДАФЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
аутодафе́
запозичення з французької мови;
фр. autodafé «тс.» походить від порт. auto-da-fe «акт віри», що відповідає лат. actus fidei «тс.»,;
лат. fidēs «віра», fīdo «вірю, покладаюсь» споріднені з гр. πείθομαι «слухаюсь», псл. běditi «переконувати», укр. [біди́ти] «лаяти»;
р. болг. аутодафе́, бр. аўтадафэ́, п. autodafe, ч. слц. autodafé, схв. аутодàфē, слн. avtodafé;
Фонетичні та словотвірні варіанти
автодафе́
«прилюдне спалення єретиків та єретичних книжок за присудом інквізиції»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аўтадафэ́ | білоруська |
| аутодафе́ | болгарська |
| πείθομαι «слухаюсь» | грецька |
| actus fidei «тс.» | латинська |
| fidēs «віра» | латинська |
| autodafe | польська |
| auto-da-fe «акт віри» | португальська |
| běditi «переконувати» | праслов’янська |
| аутодафе́ | російська |
| аутодàфē | сербохорватська |
| autodafé | словацька |
| avtodafé | словенська |
| біди́ти «лаяти» | українська |
| autodafé «тс.» | французька |
| autodafé | чеська |
| fīdo «вірю, покладаюсь» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України