АТОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з грецької мови;

гр. ἄτομος «неподільний» утворено на основі ἀ- «не-» і τέμνω «ділю, рубаю, ламаю», спорідненого з псл. tǫnь «тну», укр. тя́ти;

р. болг. м. а́том, бр. а́там, п. ч. вл. atom, слц. слн. atóm, схв. àтōм;

очевидно, складне утворення з частки а і вказівного елемента тъ, пов’язаного з займенником той;

р. діал. бр. am (виг.) «а; ну його; ну й нехай», др. атъ «хай», п. at «а, е»;

р. бр. болг. ату́, п. [atuha];

тлумачиться як слов’янське утворення, аналогічне до атю, ачу́ (Преобр. І 10) або як запозичення з французької мови, в якій вираз à tout «на все» складається з прийменника à «на, до», що походить від лат. ad «до, при», і займенника tout «все, весь», що зводиться до лат. totus «весь» (Шанский ЭСРЯ І 1, 174; Фасмер І 96);

загальноприйнятого пояснення не має;

виводиться також (Menges Festschr. Cyževśkyj 187–195) від тюрк. Mähmäd «Магомет»;

вважається запозиченням з татарської (точніше, ногайської) мови, в якій пояснюється як складне слово, утворене з пахн «широкий» (перс. peḫn «тс.») і ат «кінь», спільнотюркського походження;

не зовсім ясне;

р. [бахма́т] «малорослий міцний кінь», бр. ст. бахматъ, бохматъ, п. bachmat «тс.»;

можливо, повʼязане з р. ату́ (вигук, яким цькують зайця);

зустрічається також із зворотним порядком складів тюгу́ (пор.);

неясне;

ці ж отамани верховодили і під час грабіжницьких наскоків на українські землі;

запозичення з кримсько-татарської мови;

крим.-тат. атаман «великий батько, найстарший» пов’язане з ата «батько» (-ман – збільшувальний суфікс);

у татар спочатку, очевидно, означало «старший пастух», букв. «батько пастухів»;

виведення з нім. Hauptmann (‹ heubtmann) (Mikl. EW 5; Bern. I 378) помилкове;

з української мови проникло в сусідні, а через російське посередництво як вторинне запозичення – і в сучасні тюркські мови (татарську, киргизьку, казахську, азербайджанську);

р. бр. атама́н, др. ватаманъ, п. ч. слц. ataman;