АТО — ЕТИМОЛОГІЯ

результат злиття сполучника а і частки то, очевидно, у виразах типу: а то ж як, а то ж де, а то ж що і под;

р. [ато́] «тс.»;

тлумачиться як слов’янське утворення, аналогічне до атю, ачу́ (Преобр. І 10) або як запозичення з французької мови, в якій вираз à tout «на все» складається з прийменника à «на, до», що походить від лат. ad «до, при», і займенника tout «все, весь», що зводиться до лат. totus «весь» (Шанский ЭСРЯ І 1, 174; Фасмер І 96);

загальноприйнятого пояснення не має;

р. бр. болг. ату́, п. [atuha];

зустрічається також із зворотним порядком складів тюгу́ (пор.);

можливо, повʼязане з р. ату́ (вигук, яким цькують зайця);

неясне;

виведення з нім. Hauptmann (‹ heubtmann) (Mikl. EW 5; Bern. I 378) помилкове;

з української мови проникло в сусідні, а через російське посередництво як вторинне запозичення – і в сучасні тюркські мови (татарську, киргизьку, казахську, азербайджанську);

ці ж отамани верховодили і під час грабіжницьких наскоків на українські землі;

у татар спочатку, очевидно, означало «старший пастух», букв. «батько пастухів»;

крим.-тат. атаман «великий батько, найстарший» пов’язане з ата «батько» (-ман – збільшувальний суфікс);

запозичення з кримсько-татарської мови;

р. бр. атама́н, др. ватаманъ, п. ч. слц. ataman;