АТЕСТАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
атеста́т
запозичення з латинської мови – атеста́т через німецьку (нім. Attestát), інші два через польську;
лат. attestāri «свідчити», attestātum «засвідчене» складається з префікса ad- «до-» і основи дієслова testāri «свідчити, заповідати», похідного від testis (‹* terstis) «свідок», утвореного з основ ter- «тричі, третій» і sto- (stā-) «стояти»;
р. аттеста́т, бр. атэста́т, п. atestat, atestacja, atestować, ч. слц. atest, atestát, вл. atest, болг. м. атеста́т, схв. àтест, атèстāт, слн. atést, заст. atestát;
Фонетичні та словотвірні варіанти
атестаційный
(XVII ст.)
атестація
(1668)
атеста́ція
атестува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| атэста́т | білоруська |
| атеста́т | болгарська |
| atest | верхньолужицька |
| attestāri «свідчити» | латинська |
| атеста́т | македонська |
| atestat | польська |
| atestacja | польська |
| atestować | польська |
| аттеста́т | російська |
| àтест | сербохорватська |
| atest | словацька |
| atestát | словацька |
| atést | словенська |
| атèстāт | українська |
| atest | чеська |
| atestát | чеська |
| атеста́т (нім. Attestát) | ? |
| ad- «до-» | ? |
| testāri «свідчити, заповідати» | ? |
| terstis «свідок» | ? |
| ter- «тричі, третій» | ? |
| sto- «стояти» (stā-) | ? |
| atestát | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України