АСФАЛЬТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

асфа́льт

очевидно, в сучасному значенні засвоєно через російську, польську і німецьку мови (нім. Asphált «асфальт») з французької;
фр. asphalte «тс.» походить від лат. asphaltus «гірська смола; асфальт», запозиченого з грецької мови;
гр. ἄσφαλτος «гірська смола (матеріал, який скріплює стіни, утримуючи їх від руйнування)» розглядають як прикметник, утворений за допомогою частки ἀ«не-» від дієслова σφάλλεσϑαι «руйнувати», спорідненого з дінд. skhálati «спотикається», вірм. sxal «помилка; недостатній»;
др. асфальтъ запозичено через старослов’янську мову безпосередньо з грецької;
менш обґрунтоване припущення про семітське походження слова (Lewy Fremdw. 53; Schrader Reallexikon І 65);
р. бр. асфа́льт, др. асфалътъ «гірська смола», п. ч. слц. вл. asfalt, болг. асфа́лт, м. асфалт, схв. асфалт, слн. asfált, стсл. асфальтъ «гірська смола»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

асфа́льтник
асфальтува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
асфа́льт білоруська
асфа́лт болгарська
asfalt верхньолужицька
sxal «помилка; недостатній» вірменська
ἄσφαλτος «гірська смола (матеріал, який скріплює стіни, утримуючи їх від руйнування)» грецька
skhálati «спотикається» давньоіндійська
асфальтъ давньоруська
асфалътъ «гірська смола» давньоруська
asphaltus «гірська смола; асфальт» латинська
асфалт македонська
asfalt польська
асфа́льт російська
асфалт сербохорватська
asfalt словацька
asfált словенська
асфальтъ «гірська смола» старослов’янська
asphalte «тс.» французька
asfalt чеська
«не-» ?
σφάλλεσϑαι «руйнувати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України