АРІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з італійської мови;

іт. ária «пісня; мелодія» пов’язане з ária «повітря», яке походить від форми знах. в. одн. āera латинського āēr «повітря; імла, туман», запозиченого з грецької мови (гр. ἀήρ), або від прикметника жін. р. лат. āeria «повітряна», похідного від āēr «повітря»;

менш переконливе виведення (Holub–Lyer 84) іт. ária від лат. ārea «площа»;

р. болг. а́рия, бр. а́рыя, п. aria, ч. árie, слц. ária, вл. arija, м. apuja, схв. ȃрија, apuja, слн. árija;

очевидно, пов’язане з аріа́нин (*apiй) «представник аріанства, релігійної течії, єретичної щодо православ’я й католицтва, поширеної на Україні в ХѴІ–XVII ст.» (пор. стсл. ариани, аригани «послідовники Арія», др. apuaнє (1073), укр. ст. аріанскый, XVII ст.), звідки пізніше перен. «єретик (лайливе); розбишака»;

назва секти, відомої з IV ст. н. е., походить від імені священика Арія, що в цей час жив у м. Александрії;

запозичення з грецької мови;

гр. Ἄρειος «Ареїв, присвяченні Ареєві (богові війни в давніх греків)» звідки також «військовий, бойовий» походить від Ἄρης «бог війни», спорідненого з гр. ἀρή «біда, нещастя загибель», походження якого не з’ясовано;

виводиться також (Петровский 56) від гебр. ᾿ariē (᾿arī) «лев»;

р. А́рий, п. Ariusz, ч. Arius, болг. А́ри, схв. Ȃрије стсл. арии;