АРХІЄРЕЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
архієре́й
запозичено через церковнослов’янську мову з грецької;
гр. ἀρχιερεύς букв. «первосвященик» утворене від іменника ἱερεύς «священик», похідного від ἱερός «священний, чудовий, сильний», спорідненого з дінд. iṣiráḥ «свіжий, сильний», за допомогою префікса ἀρχι-, пов’язаного з ἀρχαĩος «старший», ἀρχή «початок»;
р. болг. архиере́й, бр. архірэ́й, др. архиреи, архирѣи, архиереи, п. archijerej, archirej, ч. слц. archijerej, м. арxuepéj, схв. apxujèpēj, слн. arhieréj, стсл. архиєрєи, архиєрѣи, аръхиэреи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
apxuєpeйcтвo
(XVII ст.)
архиєрѣй
(бл. 1350)
архире́й
архіре́й
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
архірэ́й | білоруська |
архиере́й | болгарська |
ἀρχιερεύς | грецька |
iṣiráḥ «свіжий, сильний» | давньоіндійська |
архиреи | давньоруська |
арxuepéj | македонська |
archijerej | польська |
archirej | польська |
архиере́й | російська |
apxujèpēj | сербохорватська |
archijerej | словацька |
arhieréj | словенська |
архиєрєи | старослов’янська |
архирѣи | українська |
архиереи | українська |
архиєрѣи | українська |
аръхиэреи | українська |
archijerej | чеська |
ἱερεύς «священик» | ? |
ἱερός «священний, чудовий, сильний» | ? |
ἀρχι- | ? |
ἀρχαĩος «старший» | ? |
ἀρχή «початок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України