АРХІТЕКТУРА — ЕТИМОЛОГІЯ

архіте́ктор

запозичення з середньолатинської мови;
слат. architector «творець, будівник» походить від гр. αρχιτέκτων «зодчий, будівник» (букв. «головний будівник»), що складається з ἀρχι- «головний, старший» і τέκτων «будівник, тесля», спорідненого з дінд. tákṣati «теше», псл. tesati, укр. теса́ти, те́сля;
укр. ст. др. архитектонъ, стсл. архитектонъ запозичено безпосередньо з грецької мови;
р. архите́ктор, бр. архітэ́ктар, др. архитектонъ, п. ч. слц. вл. architekt, болг. м. архите́кт, схв. apxùтект(а), слн. arhitékt, стсл. архитектонъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

архитектонъ (XVI ст.)
архитекторъ (XVIII ст.)
архіте́кг
архітектура ( 1627)
архітекту́ра
Етимологічні відповідники

Слово Мова
архітэ́ктар білоруська
архите́кт болгарська
architekt верхньолужицька
αρχιτέκτων «зодчий, будівник» (букв. «головний будівник») грецька
tákṣati «теше» давньоіндійська
архитектонъ давньоруська
архитектонъ давньоруська
архите́кт македонська
architekt польська
tesati праслов’янська
apxùтект (а) сербохорватська
architector «творець, будівник» середньолатинська
architekt словацька
arhitékt словенська
архитектонъ старослов’янська
теса́ти українська
архитектонъ українська
architekt чеська
ἀρχι- «головний, старший» ?
τέκτων «будівник, тесля» ?
те́сля ?
архитектонъ ?
архите́ктор ?
архитектонъ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України