АРФАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
а́рфа
засвоєне через польську мову з німецької;
н. Hárfe «арфа» походить від двн. harpha, яке зводиться до пгерм. *harppō ‹іє.*korba;
у зв’язку із значенням іншого ступеня чергування цього кореня – *kerb- «смикати зігнутими пальцями» первісне значення назви арфи можна розуміти як щипковий інструмент (Kluge – Mitzka 289);
за іншою точкою зору, назва арфи пов’язана з фр. harpon «гарпун», оскільки арфи робили, імовірно, у вигляді крюка (Bloch I 360);
пов’язування назви арфи з її зовнішнім виглядом цілком правомірне, бо є підстави вважати, що вона походить від мисливського лука (БСЭ 3, 150);
р. бр. болг. а́рфа, n. harfa, arfa, ч. слц. вл. harfa, м. харфа, схв. ȃрфа, хȃрфа, слн. hárfa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
арф'я́нка
арф'я́р
арф'я́рка
арфа
(XVII ст.)
арфі́ст
га́рфа
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
а́рфа | білоруська |
а́рфа | болгарська |
harfa | верхньолужицька |
harpha | давньоверхньонімецька |
харфа | македонська |
Hárfe «арфа» | німецька |
*harppō | прагерманська |
а́рфа | російська |
ȃрфа | сербохорватська |
harfa | словацька |
hárfa | словенська |
хȃрфа | українська |
harpon «гарпун» | французька |
harfa | чеська |
*kerb- «смикати зігнутими пальцями» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України