АРСЕН — ЕТИМОЛОГІЯ
арсе́н «миш’як (елемент)»
засвоєне через польську мову з латинської;
лат. arsenicum походить від гр. ἀρσενικόv, запозиченого з середньоперської мови;
сперс. *zarnīk «золотий, золотистий» зв’язане з гебр. zarnīkh, сір. zarnīkā «миш’як»;
р. заст. арсе́ник, п. arsen «миш’як», arszenik «триокис миш’яку», ч. слц. слн. arzén, вл. arsen, болг. арсе́н, арсе́ник, м. арсен, схв. àрсēн, арсèнūк;
Фонетичні та словотвірні варіанти
арсе́ник
«триокис миш’яку»
арсеникъ
(XVII ст.)
арсе́нистий
арше́ник
арши́нник
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
арсе́н | болгарська |
arsen | верхньолужицька |
zarnīkh | гебрайська |
ἀρσενικόv | грецька |
arsenicum | латинська |
арсен | македонська |
arsen «миш’як»«триокис миш’яку» | польська |
arszenik «миш’як»«триокис миш’яку» | польська |
арсе́ник | російська |
àрсēн | сербохорватська |
*zarnīk «золотий, золотистий» | середньоперська |
arzén | словацька |
arzén | словенська |
арсе́ник | українська |
арсèнūк | українська |
arzén | чеська |
zarnīkā «миш’як» | ? |
арсе́ник | ? |
Арсе́н
через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької;
гр. Ἀρσένιος утворене від прикметника ἄρσην (ἄρρην) «чоловічий, мужній, змужнілий, дужий, сильний», іон. ἔρσην «тс.», спорідненого з дперс. aršan «чоловік, самець», дінд. ṛśa-bha «віл, бугай»;
р. Арсе́ний, бр. Арсе́н, Арсе́нь, др. Арсений, п. Arseniusz, болг. Арсе́ни(й), схв. Àрсеније, стсл. Арсении;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Арсеній
«твръдоумен, или мужествен»
(1627)
Арсе́ній
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Арсе́н | білоруська |
Арсе́ни (й) | болгарська |
Ἀρσένιος утворене від прикметника ἄρσην «чоловічий, мужній, змужнілий, дужий, сильний» (ἄρρην) | грецька |
ṛśa-bha «віл, бугай» | давньоіндійська |
aršan «чоловік, самець» | давньоперська |
Арсений | давньоруська |
ἔρσην «тс.» | іонійський |
Arseniusz | польська |
Арсе́ний | російська |
Àрсеније | сербохорватська |
Арсении | старослов’янська |
Арсе́нь | українська |
арсена́л
засвоєне через польську (чеську) та російську мови з італійської спочатку в значенні «місце, де переховуються кораблі»;
іт. arsenale походить від ар. dār aṣ ṣinā’a «воєнна фабрика, судноверф» (dar «будівля, приміщення», aṣ (‹al) – артикль і ṣinā᾿a «виробництво, індустрія»);
р. бр. болг. м. арсена́л, п. arsenał, ч. слц. слн. arzenál, вл. arsenal, схв. арсèнāл;
Фонетичні та словотвірні варіанти
арсена
арсена́лець
арсеналный
(всі -- XVIII ст.)
арсеналъ
арсенарисъ
арсенаръ
арсенасъ
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
dār aṣ ṣinā'a «воєнна фабрика, судноверф» (dar «будівля, приміщення», aṣ (‹al) | арабська |
арсена́л | білоруська |
арсена́л | болгарська |
arsenal | верхньолужицька |
arsenale | італійська |
арсена́л | македонська |
arsenał | польська |
арсена́л | російська |
арсèнāл | сербохорватська |
arzenál | словацька |
arzenál | словенська |
arzenál | чеська |
значенні «місце, де переховуються кораблі» | ? |
ṣinā'a «виробництво, індустрія» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України