АРОМАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
аро́ма́т
запозичено з грецької мови через старослов’янську;
гр. ἄρωμα, ἀρώματος «пахощі» (первісно «запашні трави») за походженням неясне;
р. болг. м. арома́т, др. ароматъ, п. aromat, aroma, ч. слц. слн. aróma, вл. aroma, схв. аро́ма, арòмāт, стсл. ароматъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
арома́та
(XV ст.)
ароматиза́ція
ароматизува́ти
аромати́чний
ароматник
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| арома́т | болгарська |
| aroma | верхньолужицька |
| ἄρωμα | грецька |
| ароматъ | давньоруська |
| арома́т | македонська |
| aromat | польська |
| aroma | польська |
| аро́ма | сербохорватська |
| aróma | словацька |
| aróma | словенська |
| ароматъ | старослов’янська |
| арòмāт | українська |
| aróma | чеська |
| ἀρώματος «пахощі» (первісно «запашні трави») | ? |
| арома́т | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України