АРКА — ЕТИМОЛОГІЯ
а́рка
запозичено з італійської мови, очевидно, через російську, де слово набуло закінчення -а (зам. -о) внаслідок акання;
іт. arco «дуга, вигин; лук; арка» походить від лат. arcus «тс.», спорідненого з гот. arhazna (‹*ar-hwa-zna) «стріла», дангл. earh «тс.»;
р. бр. болг. м. а́рка, п. (рідк.) ark, ст. arkus;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а́рка | білоруська |
| а́рка | болгарська |
| arhazna «стріла» (‹*ar-hwa-zna) | готська |
| earh «тс.» | давньоанглійська |
| arco «дуга, вигин; лук; арка» | італійська |
| arcus «тс.» | латинська |
| а́рка | македонська |
| ark (рідк.) | польська |
| а́рка | російська |
| -а (зам. -о) | ? |
| arkus | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України