АРИШ — ЕТИМОЛОГІЯ
ариш (вигук, яким відганяють овець)
складне утворення (в останніх двох варіантах фонетично видозмінене) з підсилювальної частки а та вигуку риши, що є, очевидно, видозміною вигуку рист;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарш
герш
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
| риши | ? |
| рист | ? |
аpа́ші́ «дишло гарби»
запозичення з турецької або кримсько-татарської мови;
тур. [arış] «дишло, голобля», крим.-тат. кумик. тат. діал. узб. діал. арыш «тс.» мають відповідник у каз. арыс «тс.» і, можливо, є похідними від *аr(i)- «з’єднувати»;
болг. аръ́ш «дишло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ариш
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аръ́ш «дишло» | болгарська |
| арыс «тс.» | казахська |
| арыш «тс.» | кримсько-татарська |
| арыш «тс.» | кумикська |
| арыш «тс.» | татарська |
| arış «дишло, голобля» | турецька |
| арыш «тс.» | узбецька |
| арыш «тс.» | ? |
| арыш «тс.» | ? |
| *аr(i)- «з’єднувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України