АРИФМЕТИК — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено в східнослов’янські мови з грецької;

гр. ἀριϑμητική «арифметика» є субстантивованою формою жін. р. прикметника ἅριϑμητικός «вправний у лічбі» (з виразу ἀριϑμητική τέκνη «мистецтво лічби»), похідного від прикметника ἀριθμητός «числимий», утвореного від іменника ἀριθμός «кількість, число» чи дієслова ἀριθμέω «лічу», спорідненого, можливо, з двн. rīm «число, ряд», дірл. rīm «число», лат. rītus «вживання; звичай»;

сучасна форма постала, очевидно, з старого варіанта арифмитикия (відомого вже з ХѴст.) під впливом n. arytmetyka і перейшла до російської мови, звідки в пізній період повторно з’явилася і в українській;

форма аритметика (з лат. arithmēlica) прийшла через польське посередництво;

р. арифме́тика, бр. арыфме́тыка, п. arytmetyka, ч. слц. вл. aritmetika, ч. ст. arismetika, arizmetika, болг. м. аритметика, схв. аритмèтика, слн. aritmétika, стсл. аридмитика;