АРИТМЕТИКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

арифме́тика

запозичено в східнослов’янські мови з грецької;
гр. ἀριϑμητική «арифметика» є субстантивованою формою жін. р. прикметника ἅριϑμητικός «вправний у лічбі» (з виразу ἀριϑμητική τέκνη «мистецтво лічби»), похідного від прикметника ἀριθμητός «числимий», утвореного від іменника ἀριθμός «кількість, число» чи дієслова ἀριθμέω «лічу», спорідненого, можливо, з двн. rīm «число, ряд», дірл. rīm «число», лат. rītus «вживання; звичай»;
сучасна форма постала, очевидно, з старого варіанта арифмитикия (відомого вже з ХѴст.) під впливом n. arytmetyka і перейшла до російської мови, звідки в пізній період повторно з’явилася і в українській;
форма аритметикалат. arithmēlica) прийшла через польське посередництво;
р. арифме́тика, бр. арыфме́тыка, п. arytmetyka, ч. слц. вл. aritmetika, ч. ст. arismetika, arizmetika, болг. м. аритметика, схв. аритмèтика, слн. aritmétika, стсл. аридмитика;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ариөметика (1627)
аритметика (XVI ст.)
аритметичний (XVIII ст.)
арифмети́чний
арифмитикия (XV ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
арыфме́тыка білоруська
аритметика болгарська
aritmetika верхньолужицька
ἀριϑμητική «арифметика» грецька
rīm «число, ряд» давньоверхньонімецька
rīm «число» давньоірландська
rītus «вживання; звичай» латинська
аритметика македонська
arytmetyka польська
прикметника ἅριϑμητικός «вправний у лічбі» (з виразу ἀριϑμητική τέκνη «мистецтво лічби») російська
аритмèтика сербохорватська
aritmetika словацька
aritmétika словенська
аридмитика старослов’янська
aritmetika чеська
arismetika чеська
arizmetika чеська
прикметника ἅριϑμητικός «вправний у лічбі» (з виразу ἀριϑμητική τέκνη «мистецтво лічби») ?
ἀριθμητός «числимий» ?
ἀριθμός «кількість, число» ?
ἀριθμέω «лічу» ?
арифмитикия (відомого вже з ХѴст.) ?
arytmetyka ?
аритметикалат. arithmēlica) ?
арифме́тика ?
arismetika ?
arizmetika ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України