АРИСТОКРАТІ — ЕТИМОЛОГІЯ
аристокра́т
запозичене з німецької або французької мови через посередництво польської і, пізніше, російської мов;
нім. Aristokrát, фр. aristocrate походять від гр. ἀριστοκράτης, утвореного з основ прикметника ἅριστος «перший, кращий, знатний» (вищ. ступінь від етимологічно неясного ἀρείων «тс.») та іменника κράτος «сила, влада», очевидно, спорідненого з дінд. kratu- «сила, розум, воля», ав. xratu- «розум, воля», гот. hardus «твердий, жорстокий»;
р. болг. м. аристокра́т, бр. арыстакра́т, п. arystokrata, ч. слц. вл. aristokrat, нл. aristokratija, схв. аристòкрата, аристòкрат, слн. aristokrát;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аристократи́зм
аристократи́чний
аристокра́тія
аристокрація
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
xratu- «розум, воля» | авестійська |
аристокра́т | болгарська |
aristokrat | верхньолужицька |
hardus «твердий, жорстокий» | готська |
ἀριστοκράτης | грецька |
kratu- «сила, розум, воля» | давньоіндійська |
аристокра́т | македонська |
aristokratija | нижньолужицька |
Aristokrát | німецька |
arystokrata | польська |
аристòкрата | сербохорватська |
aristokrat | словацька |
aristokrát | словенська |
аристòкрат | українська |
aristocrate | французька |
aristokrat | чеська |
ἅριστος «перший, кращий, знатний» (вищ. ступінь від етимологічно неясного ἀρείων «тс.») | ? |
κράτος «сила, влада» | ? |
аристокра́т | ? |
арыстакра́т | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України