АРИСТОКРАТИЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
аристокра́т
запозичене з німецької або французької мови через посередництво польської і, пізніше, російської мов;
нім. Aristokrát, фр. aristocrate походять від гр. ἀριστοκράτης, утвореного з основ прикметника ἅριστος «перший, кращий, знатний» (вищ. ступінь від етимологічно неясного ἀρείων «тс.») та іменника κράτος «сила, влада», очевидно, спорідненого з дінд. kratu- «сила, розум, воля», ав. xratu- «розум, воля», гот. hardus «твердий, жорстокий»;
р. болг. м. аристокра́т, бр. арыстакра́т, п. arystokrata, ч. слц. вл. aristokrat, нл. aristokratija, схв. аристòкрата, аристòкрат, слн. aristokrát;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аристократи́зм
аристократи́чний
аристокра́тія
аристокрація
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| xratu- «розум, воля» | авестійська |
| аристокра́т | болгарська |
| aristokrat | верхньолужицька |
| hardus «твердий, жорстокий» | готська |
| ἀριστοκράτης | грецька |
| kratu- «сила, розум, воля» | давньоіндійська |
| аристокра́т | македонська |
| aristokratija | нижньолужицька |
| Aristokrát | німецька |
| arystokrata | польська |
| аристòкрата | сербохорватська |
| aristokrat | словацька |
| aristokrát | словенська |
| аристòкрат | українська |
| aristocrate | французька |
| aristokrat | чеська |
| ἅριστος «перший, кращий, знатний» (вищ. ступінь від етимологічно неясного ἀρείων «тс.») | ? |
| κράτος «сила, влада» | ? |
| аристокра́т | ? |
| арыстакра́т | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України