АРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

А́рій

виводиться також (Петровский 56) від гебр. ᾿ariē (᾿arī) «лев»;
гр. Ἄρειος «Ареїв, присвяченні Ареєві (богові війни в давніх греків)» звідки також «військовий, бойовий» походить від Ἄρης «бог війни», спорідненого з гр. ἀρή «біда, нещастя загибель», походження якого не з’ясовано;
запозичення з грецької мови;
р. А́рий, п. Ariusz, ч. Arius, болг. А́ри, схв. Ȃрије стсл. арии;
Фонетичні та словотвірні варіанти

А́рий (1400)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
А́ри болгарська
'ariē «лев» (᾿arī) гебрайська
Ἄρειος «Ареїв, присвяченні Ареєві (богові війни в давніх греків)» грецька
ἀρή «біда, нещастя загибель» грецька
Ariusz польська
А́рий російська
Ȃрије сербохорватська
Arius чеська
також «військовий, бойовий» ?
Ἄρης «бог війни» ?

ар

фр. are «сто квадратних метрів» (міра землі, введена декретом республіки в 1795 р.) походить з лат. ārea «вільне місце, двір», утвореного від дієслова ārеrе «висушувати», спорідненого з дінд. asaḥ «попіл, пил», вірм. azazem «висушую», гот. azgo «попіл» і, можливо, укр. озни́ця «отвір для диму в даху»;
запозичення з французької мови;
р. бр. болг. м. ар, п. ч. вл. аr, слц. слн. ár, схв. ȃр;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ар білоруська
ар болгарська
аr верхньолужицька
azazem «висушую» вірменська
azgo «попіл» готська
asaḥ «попіл, пил» давньоіндійська
ārea «вільне місце, двір» латинська
ар македонська
аr польська
ар російська
ȃр сербохорватська
ár словацька
ár словенська
озни́ця «отвір для диму в даху» українська
are «сто квадратних метрів» (міра землі, введена декретом республіки в 1795 р.) французька
аr чеська
ārеrе «висушувати» ?

га «гектар»

скорочене позначення слова гекта́р за початковими літерами його складових частин гекто- і ар;
р. бр. га, ч. слц. ha;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
га білоруська
га російська
ha словацька
ha чеська
гекта́р ?
гекто- ?
ар ?

га́пка «плоскодонний човен»

можливо, пов’язане з тур. ар «вода»;
неясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ар «вода» турецька

епіго́н

н. Epigóne, фр. épigones (мн.), англ. epigone походять від гр. ἐπίγονος «народжений пізніше, нащадок», пов’язаного з дієсловом ἐπίγνομαι, утвореним з префікса ἐπι«на-, по-», похідного від прислівника ἔπι, ἐπί «тс.», спорідненого з дінд. арі, ав. aipi, дперс. аріу, і дієслова γίγνομαι «родитися», пов’язаного з γένος «рід»;
запозичення з західноєвропейських мов;
р. эпиго́н, бр. эпіго́н, п. ч. вл. epigon, слц. слн. epigón, болг. епиго́н, схв. епùгōн;
Фонетичні та словотвірні варіанти

епіго́нство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aipi авестійська
epigone англійська
эпіго́н білоруська
епиго́н болгарська
epigon верхньолужицька
ἐπίγονος «народжений пізніше, нащадок» грецька
арі давньоіндійська
аріу давньоперська
Epigóne німецька
epigon польська
эпиго́н російська
епùгōн сербохорватська
epigón словацька
epigón словенська
épigones (мн.) французька
epigon чеська
ἐπι «на-, по-» ?
ἐπί «тс.» ?
γίγνομαι «родитися» ?
γένος «рід» ?

купле́т

значення «куплет пісні» з’явилось у французькій мові під впливом пров. cobla «з’єднання (вірша); двовірш»;
фр. couplet «куплет, строфа; (первісно) шарнірне з’єднання двох частин» (‹ фр. ст. coplet «сполучення двох частин») продовжує лат. cōpula «мотузок; з’єднання; словоскладання», утворене за допомогою префікса со«з-» від *аріо «зв’язую», спорідненого з дінд. āpnóti «досягає», ав. ара «він досяг», хет. ermi «беру»;
запозичення з французької мови;
р. бр. болг. м. купле́т, п. ч. слц. вл. kuplet, схв. куплēт, слн. kuplét;
Фонетичні та словотвірні варіанти

куплети́ст
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ара «він досяг» авестійська
купле́т білоруська
купле́т болгарська
kuplet верхньолужицька
āpnóti «досягає» давньоіндійська
cōpula «мотузок; з’єднання; словоскладання» латинська
купле́т македонська
kuplet польська
cobla «з’єднання (вірша); двовірш» провансальська
купле́т російська
куплēт сербохорватська
kuplet словацька
kuplét словенська
couplet «куплет, строфа; (первісно) шарнірне з’єднання двох частин» (‹ фр. ст. coplet «сполучення двох частин») французька
ermi «беру» хетська
kuplet чеська
значення «куплет пісні» ?
*аріо «зв’язую» ?

о (прийм.)

псл. о, ob, obь;
первіснішим є ob, яке перед приголосними спростилося в о;
результат злиття двох (або й трьох) давніших прийменників: іє. *obhi, до якого зводяться дінд. abhí «до, через, з-», ав. aibī, aivi «тс.», дперс. abiy «до», лат. ob «до, перед, для, за», op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова *u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. *vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова *vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. *vьr̥těti, укр. верті́ти), та іє. *opi (*epi), що виступає в лит. apiẽ «про, навколо», арі-, арý-, ар- «о-, об-», лтс. ар «біля, навколо», дінд. арі «також, сюди, при, в», ав. аірі «також, до, в», гр. ἐπί, ἔπί «на», ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад», іон. атт. ὄπίσϑε(ν) «за, позаду»;
з огляду на давнє значення «по обидва боки» псл. ob(ь) зіставляється також з псл. oba «обидва», лат. ambi- «навколо», гр. ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi);
р. о, об, обо, бр. а, аб, аба, др. о, объ, п. о, ст. ob, ч. о, ob, слц. о, ob-, вл. wo, wob, нл. wo, wob, hob, болг. о, об, оби, м. об-, схв. о, ст. об, слн. о, ob, стсл. о, об;
Фонетичні та словотвірні варіанти

о-
об
об-
обі-
обо-
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aibī авестійська
аірі «також, до, в» авестійська
ὄπίσϑε(ν) «за, позаду» аттічний
а білоруська
о болгарська
wo верхньолужицька
wob верхньолужицька
ἐπί грецька
ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi) грецька
abhí «до, через, з-» давньоіндійська
арі «також, сюди, при, в» давньоіндійська
abiy «до» давньоперська
о давньоруська
*obhi індоєвропейська
*opi (*epi) індоєвропейська
ὄπίσϑε(ν) «за, позаду» іонійський
ob «до, перед, для, за» латинська
ambi- «навколо» латинська
ар «біля, навколо» латиська
apiẽ «про, навколо» литовська
об- македонська
wo нижньолужицька
wob нижньолужицька
hob нижньолужицька
о польська
о праслов’янська
ob(ь) праслов’янська
oba «обидва» праслов’янська
о російська
о сербохорватська
о словацька
ob- словацька
о словенська
ob словенська
о старослов’янська
об українська
обо українська
аб українська
аба українська
объ українська
об українська
оби українська
об українська
о чеська
ob чеська
ob ?
obь ?
aivi «тс.» ?
op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова *u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. *vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова *vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. *vьr̥těti, укр. верті́ти) ?
арі- ?
арý- ?
ар- «о-, об-» ?
ἔπί «на» ?
ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад» ?
значення «по обидва боки» ?
ob ?
об ?

ма́впа

герм. apan неясного походження, можливо, давнє запозичення з слов’янських або кельтських мов (пор. др. опица, ч. opice, пкельт. abránas (ἀβράνας) «мавпа»);
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
н. Máulaffe «мавпа» складається з основ іменників Maul «паща» (свн. mūl(е), двн. mula), спорідненого з дісл. mыБb дфриз. mula, дат. шв. mule, гот. *mūlō- «тс.», гр. μύλλω «стискати губи», норв. smaul(e) «рот», лтс. smaule «паща», і Affe «мавпа» (свн. affe, двн. affo), спорідненого з дісл. арі, дангл. ара, англ. аре «тс.»;
ф у формі малфа, поширеній на Закарпатті і в галицьких говорах, міг виникнути під впливом говорів німецьких колоністів;
спільного слова на означення мавпи в індоєвропейських мовах немає;
звук в в укр. ма́впа з’явився, можливо, за аналогією до слів вовк, жо́втий і под;
бр. ма́лпа, п. małpa, [małupa], ст. maułpa, слц. [nalpa];
Фонетичні та словотвірні варіанти

мавпеня́
мавпі́й «мавпа-самець»
мавпува́ти
мавпя́тник «приміщення для мавп»
ма́впячий
ма́лпа
малпува́ти
ма́лфа «мавпа»
мо́лфа
на́впа
на́лпа
на́лфа «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аре «тс.» англійська
ма́лпа білоруська
apan германські
*mūlō- «тс.» готська
ἀβράνας грецька
μύλλω «стискати губи» грецька
ара давньоанглійська
mula давньоверхньонімецька
affo давньоверхньонімецька
mūli давньоісландська
арі давньоісландська
опица давньоруська
mūla давньофризька
mule датська
smaule «паща» латиська
Máulaffe «мавпа» німецька
Maul «паща» (свн. mūl(е) німецька
Affe «мавпа» (свн. affe, двн. affo) німецька
smaul(e) «рот» норвезька
abránas пехлевійська
małpa польська
małupa польська
maułpa прагерманська
mūl(е) середньоверхньнімецька
affe середньоверхньнімецька
nalpa словацька
малфа українська
ма́впа українська
вовк українська
жо́втий українська
opice чеська
mule шведська

каба́р «пастух свиней, свинар»

очевидно, повʼязане з каба́н і утворене від частини основи цього слова суфіксом -ар за аналогією до форм типу свина́р, вівча́р;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каба́н ?
ар ?
свина́р ?
вівча́р ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України