АРГУМЕНТУЮЧИ — ЕТИМОЛОГІЯ
аргуме́нт
запозичення з латинської мови;
лат. argumentum, argumentāre є похідними від дієслова arguere «показувати, виясняти, доводити, стверджувати», спорідненого з гр. ἀργός «білий, блискучий», дінд. árjunaḥ «білий», хет. ḫarkis «білий, світлий», тох. A ārki, тох. Б arkwi «тс.»;
р. бр. болг. м. аргуме́нт, п. ч. слц. вл. argument, схв. аргỳмен(а)гп, слн. argumènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аргументація
(XVII ст.)
аргумента́ція
аргументува́ти
аргументуючи
(1596)
аркгументуетъ
(XVI ст.)
аркгументъ
(1596)
аръкгуменътъ
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аргуме́нт | білоруська |
| аргуме́нт | болгарська |
| argument | верхньолужицька |
| ἀργός «білий, блискучий» | грецька |
| árjunaḥ «білий» | давньоіндійська |
| argumentum | латинська |
| аргуме́нт | македонська |
| argument | польська |
| аргуме́нт | російська |
| аргỳмен (а)гп | сербохорватська |
| argument | словацька |
| argumènt | словенська |
| ḫarkis «білий, світлий» | хетська |
| argument | чеська |
| arguere «показувати, виясняти, доводити, стверджувати» | ? |
| A | ? |
| arkwi «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України