АРГАМАКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

відоме лише східнослов’янським мовам запозичення з тюркських мов;

тат. чаг. арɤамак, «тс.» (більш поширений варіант у тюркських мовах – каз. туркм. алт. арғымак, кирг. аргымак «тс.») виводиться від тюркської основи apғa-|apғы- «скакати»;

зіставляється також з ар. rumak «поганий кінь; конюх», пор. ар. ramaha «скакати галопом» (Преобр. І 7–8);

менш переконливе виведення від тюрської основи ариа «сила, спритність» (Шанский ЭСРЯ І 1, 136);

р. бр. аргама́к;

очевидно, результати семантичної і фонетичної (під впливом грім, гримі́ти) видозміни слова [грома́к] «баский кінь», що повʼязується з тат. аргама́к «скаковий кінь»;

найімовірніше виникло в результаті видозміни слова аргама́к «кінь арабської породи»;

не виключений зв’язок з ар. rumak «поганий кінь; конюх», пор. і ар. ramaha «скакати галопом» (Преобр. І 7–8);

припускалося також запозичення з якоїсь давньотюркської мови – половецької, печенізької тощо (Etymologicum magnum Romaniae II 396);

лит. rumîkas «кінь, жеребець» запозичено з польської (Fraenkel 748);

п. rumak «гарний породистий кінь, зокрема скаковий», заст. hromak, ohromak «тс.»;