АРБІТР — ЕТИМОЛОГІЯ
арбі́тр
запозичення з французької мови;
фр. arbitre походить від лат. arbiter «свідок, посередник, мировий суддя», можливо, утвореного від етимологічно неясного ad-baetere (ad-bītere) «приходити»;
р. арби́тр, бр. арбі́тр, п. ч. слц. arbiter, вл. arbitraža, болг. арби́тър, м. арби́тер, схв. àрбитар, слн. árbiter;
Фонетичні та словотвірні варіанти
арбитеръ
(XVII ст.)
арбітра́ж
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| арбі́тр | білоруська |
| арби́тър | болгарська |
| arbitraža | верхньолужицька |
| arbiter «свідок, посередник, мировий суддя» | латинська |
| арби́тер | македонська |
| arbiter | польська |
| арби́тр | російська |
| àрбитар | сербохорватська |
| arbiter | словацька |
| árbiter | словенська |
| arbitre | французька |
| arbiter | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України