АПАРАТУРА — ЕТИМОЛОГІЯ
апара́т «машина, прилад, пристрій; службова установа»
сучасне апарат запозичено з німецької мови;
нім. Apparát «апарат» походить від лат. apparātus, що є пасивним дієприкметником від дієслова apparo «приготовляю», утвореного з префікса ad- (›ap-) «при-, до-» і дієслова paro «готую», пов’язаного з pario «народжую», спорідненим з лит. pereti «висиджувати»;
церковний термін апаратъ запозичено з латинської мови, можливо, через польське посередництво;
р. аппара́т, бр. болг. м. апара́т, п. вл. нл. aparat, ч. слц. слн. aparát, схв. апàрāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
апара́тна
апара́тник
апарату́ра
апаратъ
аппаратъ
«приладдя, військова амуніція, церковні шати»
(XVII--XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апара́т | білоруська |
| апара́т | болгарська |
| aparat | верхньолужицька |
| apparātus | латинська |
| pereti «висиджувати» | литовська |
| апара́т | македонська |
| aparat | нижньолужицька |
| Apparát «апарат» | німецька |
| aparat | польська |
| аппара́т | російська |
| апàрāт | сербохорватська |
| aparát | словацька |
| aparát | словенська |
| aparát | чеська |
| апарат | ? |
| apparo «приготовляю» | ? |
| ad- «при-, до-» (›ap-) | ? |
| paro «готую» | ? |
| pario «народжую» | ? |
| апаратъ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України