АНУ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат злиття підсилювальної частки а і вигуку ну;

ρ. a ну, [а́но́], бр. ану́, ану́тка, п. anu «нубо, нумо, ну-ну, авжеж; то, отже, тож», нл. anu «ану»;

паралельне до ану́, а́ле́ складне утворення з частки а і однієї з форм давньої займенникової основи 1-, тієї самої, що і в ле, лем, але;

(вигук, яким відганяють собак) ЛЧерк;

паралельне до ану́ складне утворення з підсилювальної частки а і обмежувальної частки но, збереженої в складі частки [іно́] «тільки» та в спонукальних виразах типу іди́-но;

можливо, результат злиття вигуку ану́ з не зовсім ясним елементом ть, який може тлумачитися як видозміна якоїсь відмінкової форми займенника ти (пор. а ну тебе, а також прислівники типу [до́кить, у№ткіть, тамкить], у яких частка -ть зводиться до др. ти – форми дав. в. одн. від ты – Німчук Славіст. зб. 152) або як елемент, зумовлений впливом вигуку геть;