АНТІН — ЕТИМОЛОГІЯ
Анто́н
через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Ἀτώνιος, Ἀτονίνος виводяться від римського родового імені лат. Antōnius, яке пов’язується з гр. ἀντωνέομαι «купую взамін; беру участь у торгівлі, змагаюся в торгівлі, збільшую ціну», утвореним з префікса ἀντί- «замість, взамін, заради» і дієслова ὠνέομαι «купую», спорідненого з дінд. vasnám «ціна покупки», вірм. gin «тс.», псл. vĕno, укр. ві́но;
р. бр. болг. Анто́н, п. Antoni, ч. Antonín, слц. нл. слн. Anton, м. Антон, схв. Anton, Ànton, стсл. Анътонии, Анътонинъ, Анътоиъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Антωнїй
«свыше да(н)ный, а(бо) скупленый, а(бо) вмѣсто и́но(го) купленый»
(1627)
Антик
Анті́н
Антони́на
Анто́ніј
Антоні́на
Анто́нія
Антоньо
Анто́х
Анто́ха
Анто́ш
Анто́шко
Ашпоні́н
Вінті́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Анто́н | білоруська |
| Анто́н | болгарська |
| gin «тс.» | вірменська |
| Ἀτώνιος | грецька |
| ἀντωνέομαι «купую взамін; беру участь у торгівлі, змагаюся в торгівлі, збільшую ціну» | грецька |
| vasnám «ціна покупки» | давньоіндійська |
| Antōnius | латинська |
| Антон | македонська |
| Anton | нижньолужицька |
| Antoni | польська |
| vĕno | праслов’янська |
| Анто́н | російська |
| Anton | сербохорватська |
| Anton | словацька |
| Anton | словенська |
| Анътонии | старослов’янська |
| ві́но | українська |
| Antonín | чеська |
| ἀντί- «замість, взамін, заради» | ? |
| ὠνέομαι «купую» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України