АНТОНІМ — ЕТИМОЛОГІЯ
анто́нім «слово з протилежним значенням»
запозичення з французької мови;
фр. antonyme «антонім» утворено з елементів гр. ἀντί «проти» і ὄvoμa «ім’я»;
р. анто́ним, бр. анто́нім, n. antonim, ч. antonymon, antonymum, слц. antonymum, вл. antonym, болг. м. антони́м, схв. антòним, слн. antoním;
Фонетичні та словотвірні варіанти
антонімі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анто́нім | білоруська |
| антони́м | болгарська |
| antonym | верхньолужицька |
| ἀντί «проти» | грецька |
| антони́м | македонська |
| анто́ним | російська |
| антòним | сербохорватська |
| antonymum | словацька |
| antoním | словенська |
| antonyme «антонім» | французька |
| antonymon | чеська |
| antonymum | чеська |
| ὄvoμa «ім’я» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України