АНТОНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

Анто́н

через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Ἀτώνιος, Ἀτονίνος виводяться від римського родового імені лат. Antōnius, яке пов’язується з гр. ἀντωνέομαι «купую взамін; беру участь у торгівлі, змагаюся в торгівлі, збільшую ціну», утвореним з префікса ἀντί- «замість, взамін, заради» і дієслова ὠνέομαι «купую», спорідненого з дінд. vasnám «ціна покупки», вірм. gin «тс.», псл. vĕno, укр. ві́но;
р. бр. болг. Анто́н, п. Antoni, ч. Antonín, слц. нл. слн. Anton, м. Антон, схв. Anton, Ànton, стсл. Анътонии, Анътонинъ, Анътоиъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Антωнїй «свыше да(н)ный, а(бо) скупленый, а(бо) вмѣсто и́но(го) купленый» (1627)
Антик
Анті́н
Антони́на
Анто́ніј
Антоні́на
Анто́нія
Антоньо
Анто́х
Анто́ха
Анто́ш
Анто́шко
Ашпоні́н
Вінті́н
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Анто́н білоруська
Анто́н болгарська
gin «тс.» вірменська
Ἀτώνιος грецька
ἀντωνέομαι «купую взамін; беру участь у торгівлі, змагаюся в торгівлі, збільшую ціну» грецька
vasnám «ціна покупки» давньоіндійська
Antōnius латинська
Антон македонська
Anton нижньолужицька
Antoni польська
vĕno праслов’янська
Анто́н російська
Anton сербохорватська
Anton словацька
Anton словенська
Анътонии старослов’янська
ві́но українська
Antonín чеська
ἀντί- «замість, взамін, заради» ?
ὠνέομαι «купую» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України