АНТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
анта́м «он-он, он там»
складний прислівник, що тлумачиться як результат злиття вказівної частки *ан, співвідносної з он, і прислівника там (Німчук НЗ УжДУ 35, 45);
могло виникнути і внаслідок злиття виразу а он там (пор. Sadn.– Aitz. VWb. I 4);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*ан | ? |
он | ? |
там | ? |
а он там (пор. Sadn.-- Aitz. VWb. I 4). | ? |
а́нти «східнослов’янські племена між Дніпром і Дністром у IV--VI ст.»
заслуговує на увагу пов’язання (Филин Образ. яз. 61) з тюрк. ant «клятва», монг. ans (anda) «побратим» як назви, даної аварами тим слов’янам, що на деякий час вступили з ними в союз;
менш переконливими є припущення про кельтське походження назви (Шахматов Древн. судьбы 11), про зв’язок її з псл. ǫty «качка» (Брим Яф. сб. V 23–31; Rudnicki Prasł. II 139), про походження назви з кавказьких мов (Polak LF 70, 27) та ін;
виводиться також від іє. * ven-t- «не той самий, а щось більше» (› псл. *vęt-j- › стсл. вѧѱь «більший», п. więcej «більше») або пов’язується з племінною назвою в՝ятичі (Бубрих ИАН ОЛЯ 5, 478; Mikkola Ursl. Gr. I 8; Jakobson Word 8, 389), з гот. winja «пасовисько», дперс. vana-m «ліс» (Rospond RS 26/1, 28) та ін;
найчастіше пояснюється як іранська назва, пов’язана з дінд. ántaḥ «кінець, край», ántyaḥ «той, що перебуває на краю» (Фасмер І 376);
загальноприйнятої етимології немає;
р. бр. а́нты, п. Anty, ч. Antové;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
а́нты | білоруська |
winja «пасовисько» | готська |
ántaḥ «кінець, край» | давньоіндійська |
vana-m «ліс» | давньоперська |
*ven-t- «не той самий, а щось більше» (› псл. *vęt-j- › стсл. вѧѱь «більший», п. więcej «більше») | індоєвропейська |
ans «побратим» (anda) | монгольська |
Anty | польська |
ǫty «качка» | праслов’янська |
ant «клятва» | тюркські |
Antové | чеська |
в՝ятичі | ? |
ántyaḥ «той, що перебуває на краю» | ? |
а́нты | ? |
вене́ти «слов’янські племена між Ельбою і Дніпром на рубежі нашої ери»
поширена в давній Європі етнічна назва, перенесена сусідніми народами на слов’ян;
пор. н. Winden «слов’яни (зокрема, лужичани)», Wenden «тс.», фін. venäjä «росіянин», ест. vene «тс.», лат. Veneti (назва провінції на північ від Адріатичного моря, звідки назва міста Венеції; назва провінції в галльській Ареморіці, звідки фр. Vendée);
найбільш вірогідною є думка про кельтське походження назви;
пов’язання її з назвою а́нти викликає сумнів;
р. бр. вене́ты, вене́ды, п. Wenetowie, Wenedowie, ч. Venetové, Venedové, Venedi;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вене́ди
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вене́ты | білоруська |
vene «тс.» | естонська |
Veneti (назва провінції на північ від Адріатичного моря, звідки назва міста Венеції; назва провінції в галльській Ареморіці, звідки фр. Vendée) | латинська |
Winden «слов’яни (зокрема, лужичани)» | німецька |
Wenetowie | польська |
вене́ты | російська |
вене́ды | українська |
venäjä «росіянин» | фінська |
Venetové | чеська |
Winden «слов’яни (зокрема, лужичани)» | ? |
Wenden «тс.» | ? |
а́нти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України