АНОНИМЕН — ЕТИМОЛОГІЯ
аноні́м
запозичено, мабуть, через російське посередництво з французької мови і через польське посередництво – з латинської;
фр. anonyme «безіменний, анонім» через лат. anōnymus походить від гр. ἀνώνυμος «безіменний», утвореного з префікса ἀν- «не-, без-» і іменника ὄνομα «ім’я, назва», спорідненого з дінд. naman-, лат. nōmen, псл. imę, укр. ім’я;
р. болг. анони́м, бр. анані́м, n. anonim, ч. слц. anonym, вл. anonymny «анонімний», м. анони́мен, схв. анòним, ȁноним, слн. anoním;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аноні́мка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анані́м | білоруська |
| анони́м | болгарська |
| anonymny «анонімний» | верхньолужицька |
| ἀνώνυμος «безіменний» | грецька |
| naman- | давньоіндійська |
| anōnymus | латинська |
| nōmen | латинська |
| анони́мен | македонська |
| анони́м | російська |
| анòним | сербохорватська |
| anonym | словацька |
| anoním | словенська |
| ім'я | українська |
| ȁноним | українська |
| anonyme «безіменний, анонім» | французька |
| anonym | чеська |
| ἀν- «не-, без-» | ? |
| ὄνομα «ім’я, назва» | ? |
| imę | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України