АНАХТЕМА — ЕТИМОЛОГІЯ

ана́фема

запозичення з грецької мови;
гр. ἀνάϑεμα «відлучення, прокляття» є похідним від дієслова ἀνατίϑημι «накладаю», що складається з префікса ἀνα- «на-», спорідненого, очевидно, з псл. na, укр. на, і дієслова τίϑημι «ставлю, кладу», спорідненого з дінд. dádhāti «ставить», псл. děti, укр. (по)діти;
р. бр. ана́фема, др. анаөема, анаөома, п. anatema, ч. слц. anatéma, болг. м. ана́тема, схв. анàтема, слн. anátema, стсл. анадєма, анатєма;
Фонетичні та словотвірні варіанти

анаөема (1376)
анаөематизовати (XVII ст.)
анатема (1435)
анате́ма
анатемізува́ти
анафематизова́ти
ана́фте́ма
ана́хтем
ана́хте́ма
онахи́ма
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ана́фема білоруська
ана́тема болгарська
ἀνάϑεμα «відлучення, прокляття» грецька
dádhāti «ставить» давньоіндійська
анаөема давньоруська
ана́тема македонська
anatema польська
na праслов’янська
děti праслов’янська
ана́фема російська
анàтема сербохорватська
anatéma словацька
anátema словенська
анадєма старослов’янська
на українська
анаөома українська
анатєма українська
anatéma чеська
ἀνατίϑημι «накладаю» ?
ἀνα- «на-» ?
τίϑημι «ставлю, кладу» ?

хтем (у сполученнях: у хтем, до хтему «цілком, дощенту (зруйнувати, знищити)»)

результат скорочення слова [ана́хтем] «анафема» у сполученнях *на анахтем*на хтем з розвитком значення: «оголосити анафему» → «відлучити» → «ізолювати» → «знищити, зруйнувати»;
пор. [на афте́му] «ущент, зовсім, до тла» О;
сполучення у хтем, до хтему виникли за аналогією до синонімічних уще́нт, доще́нту;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ана́хтем «анафема» ?
*на анахтем › *на хтем «оголосити анафему» ?
на афте́му «ущент, зовсім, до тла» ?
у хтем ?
до хтему ?
уще́нт ?
доще́нту ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України