АНАХТЕМА — ЕТИМОЛОГІЯ
ана́фема
запозичення з грецької мови;
гр. ἀνάϑεμα «відлучення, прокляття» є похідним від дієслова ἀνατίϑημι «накладаю», що складається з префікса ἀνα- «на-», спорідненого, очевидно, з псл. na, укр. на, і дієслова τίϑημι «ставлю, кладу», спорідненого з дінд. dádhāti «ставить», псл. děti, укр. (по)діти;
р. бр. ана́фема, др. анаөема, анаөома, п. anatema, ч. слц. anatéma, болг. м. ана́тема, схв. анàтема, слн. anátema, стсл. анадєма, анатєма;
Фонетичні та словотвірні варіанти
анаөема
(1376)
анаөематизовати
(XVII ст.)
анатема
(1435)
анате́ма
анатемізува́ти
анафематизова́ти
ана́фте́ма
ана́хтем
ана́хте́ма
онахи́ма
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ана́фема | білоруська |
ана́тема | болгарська |
ἀνάϑεμα «відлучення, прокляття» | грецька |
dádhāti «ставить» | давньоіндійська |
анаөема | давньоруська |
ана́тема | македонська |
anatema | польська |
na | праслов’янська |
děti | праслов’янська |
ана́фема | російська |
анàтема | сербохорватська |
anatéma | словацька |
anátema | словенська |
анадєма | старослов’янська |
на | українська |
анаөома | українська |
анатєма | українська |
anatéma | чеська |
ἀνατίϑημι «накладаю» | ? |
ἀνα- «на-» | ? |
τίϑημι «ставлю, кладу» | ? |
хтем (у сполученнях: у хтем, до хтему «цілком, дощенту (зруйнувати, знищити)»)
результат скорочення слова [ана́хтем] «анафема» у сполученнях *на анахтем › *на хтем з розвитком значення: «оголосити анафему» → «відлучити» → «ізолювати» → «знищити, зруйнувати»;
пор. [на афте́му] «ущент, зовсім, до тла» О;
сполучення у хтем, до хтему виникли за аналогією до синонімічних уще́нт, доще́нту;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ана́хтем «анафема» | ? |
*на анахтем › *на хтем «оголосити анафему» | ? |
на афте́му «ущент, зовсім, до тла» | ? |
у хтем | ? |
до хтему | ? |
уще́нт | ? |
доще́нту | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України