АМЕТИСТОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
амети́ст
через посередництво старослов’янської і латинської мов запозичено з грецької;
гр. ἀμέϑυστος «аметист» (коштовний камінь, що, нібито, запобігає сп’янінню) складається з заперечної частки ἀ- «не-» і прикметника μέϑυστος «п’янкий», похідного від μέϑυ «вино», спорідненого з укр. мед;
є спроби пов’язати грецьку назву з фіалковим кольором червоного вина, розбавленого водою, від якого не можна сп’яніти;
р. болг. м. амети́ст, бр. аметы́ст, др. амеөустъ, амеөистъ, п. ч. слц. вл. ametyst, схв. амèтист, слн. ametíst, стсл. аметоустъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аматист
(XVII ст.)
аметистъ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аметы́ст | білоруська |
| амети́ст | болгарська |
| ametyst | верхньолужицька |
| ἀμέϑυστος «аметист» (коштовний камінь, що, нібито, запобігає сп’янінню) | грецька |
| амеөустъ | давньоруська |
| амети́ст | македонська |
| ametyst | польська |
| амети́ст | російська |
| амèтист | сербохорватська |
| ametyst | словацька |
| ametíst | словенська |
| мед | українська |
| амеөистъ | українська |
| ametyst | чеська |
| ἀ- «не-» | ? |
| μέϑυστος «п’янкий» | ? |
| μέϑυ «вино» | ? |
| аметоустъ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України