АМБАРЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з тюркських мов;

тур. ambar, алт. [анбар], тат. анбар походять від перс. anbār «повітка, сарай», яке пов’язується (через проміжну форму *hamраrа) з дінд. рr- «наповнювати», спорідненим з псл. *р^ьlnъ «повний», укр. повний (Sadn.– Aitz. VWb. I 19; Harmatta Acta Ling. Hung. 5, 289) або з дінд. sambhārá-, що складається з префікса sam«з-», спорідненого з займенником sa «цей», і основи bhāra-, пов’язаної з дієсловом bhárati «несе», спорідненим з гр. φέρω, псл. berǫ, укр. беру́;

менш переконливе пов’язання (Никольский ФЗ 1893/5–6, 36) з дінд. ambarajami «збирати, накопичувати»;

р. амба́р, [анба́р, имба́р], бр. [амба́р], п. [ambar], ч. слц. hambár, болг. амба́р, хамба́р, м. амбар, схв. ȁмбāр, хȁмбāр;

запозичення з угорської мови;

уг. hombár, ст. hámbár «тс.», як і укр. амба́р, запозичене з тюркських мов;