АЛЬФИ — ЕТИМОЛОГІЯ
а́льфа
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. ἀλφα (назва першої літери грецької азбуки) походить від гебр. aleph «бик», застосування якого в ролі назви першої букви алфавіту було зумовлене подібністю начертания цієї букви у фінікійців до голови бика;
р. бр. а́льфа, др. алфа, п. ч. слц. вл. alfa, болг. а́лфа, схв. ȁлфа, слн. álfa, стсл. алъфа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
альфа
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а́льфа | білоруська |
| а́лфа | болгарська |
| alfa | верхньолужицька |
| aleph «бик» | гебрайська |
| ἀλφα (назва першої літери грецької азбуки) | грецька |
| алфа | давньоруська |
| alfa | польська |
| а́льфа | російська |
| ȁлфа | сербохорватська |
| alfa | словацька |
| álfa | словенська |
| alfa | чеська |
| алъфа | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України