АЛЬМАНАХУ — ЕТИМОЛОГІЯ

альмана́х

запозичення з німецької (або французької) мови;
нім. Almanach походить від слат. almanachus «збірник прогнозів (погоди і под.)», що виникло на основі гр. ἀλμενιχιακόν «календар», яке є видозміненим запозиченням з коптської мови (Шанский ЭСРЯ І 1, 85; Фасмер–Трубачев І 74; Kluge– Mitzka 15; Dauzat 27);
середньолатинська форма пояснюється також як запозичення з арабської мови, в якій al-mānāh «календар» складається з артикля al i похідного іменника від основи manā «час, міра», пов’язаної з гебр. manah «рахувати» (CIC 40; ССРЛЯ І 106; Преобр. І 6; Никольский ФЗ 1893 V–VI 36; Бурд.– Мих. 34);
р. бр. альмана́х, п. ч. слц. вл. almanach, болг. алмана́х, м. алманах, схв. алмàнах, слн. almanáh;
Фонетичні та словотвірні варіанти

алманах (XVI ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
альмана́х білоруська
алмана́х болгарська
almanach верхньолужицька
manah «рахувати» гебрайська
ἀλμενιχιακόν «календар» грецька
алманах македонська
Almanach німецька
almanach польська
алмàнах сербохорватська
almanachus «збірник прогнозів (погоди і под.)» середньолатинська
almanach словацька
almanáh словенська
almanach чеська
al-mānāh «календар» ?
manā «час, міра» ?
альмана́х ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України