АЛЬМАНАХУ — ЕТИМОЛОГІЯ
альмана́х
запозичення з німецької (або французької) мови;
нім. Almanach походить від слат. almanachus «збірник прогнозів (погоди і под.)», що виникло на основі гр. ἀλμενιχιακόν «календар», яке є видозміненим запозиченням з коптської мови (Шанский ЭСРЯ І 1, 85; Фасмер–Трубачев І 74; Kluge– Mitzka 15; Dauzat 27);
середньолатинська форма пояснюється також як запозичення з арабської мови, в якій al-mānāh «календар» складається з артикля al i похідного іменника від основи manā «час, міра», пов’язаної з гебр. manah «рахувати» (CIC 40; ССРЛЯ І 106; Преобр. І 6; Никольский ФЗ 1893 V–VI 36; Бурд.– Мих. 34);
р. бр. альмана́х, п. ч. слц. вл. almanach, болг. алмана́х, м. алманах, схв. алмàнах, слн. almanáh;
Фонетичні та словотвірні варіанти
алманах
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
альмана́х | білоруська |
алмана́х | болгарська |
almanach | верхньолужицька |
manah «рахувати» | гебрайська |
ἀλμενιχιακόν «календар» | грецька |
алманах | македонська |
Almanach | німецька |
almanach | польська |
алмàнах | сербохорватська |
almanachus «збірник прогнозів (погоди і под.)» | середньолатинська |
almanach | словацька |
almanáh | словенська |
almanach | чеська |
al-mānāh «календар» | ? |
manā «час, міра» | ? |
альмана́х | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України