АЛТИН — ЕТИМОЛОГІЯ
алти́н (стара розмінна монета)
запозичення з тюркських мов;
виводиться від не зовсім ясного тюрк. alty «шість» (Шипова 30–31; Богородицкий ОКРГ 352) або від тюрк. altyn «золото; золота монета» з дтюрк. altun «золото», утвореного з al «червоний» і tun (‹ton) «мідь» (Шанский ЭСРЯ І 1, 81; Фасмер І 72–73; Sadn.–Aitz. VWb. I 18; Севортян 142–143);
р. бр. алты́н, др. алтынъ, п. ałtyn, болг. алтъ́н «золота монета», м. алтан, схв. àлтāн «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
алтинъ
«тс.»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| алты́н | білоруська |
| алтъ́н «золота монета» | болгарська |
| алтынъ | давньоруська |
| altun «золото» | давньотюркська |
| алтан | македонська |
| ałtyn | польська |
| алты́н | російська |
| àлтāн «тс.» | сербохорватська |
| alty «шість» | тюркські |
| altyn «золото; золота монета» | тюркські |
| al «червоний» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України