АЛИРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
али́рник «нероба, ледар, шахрай»
оформлене слов’янським суфіксом запозичення з тюркських мов;
пор. тур. alır «візьме, відніме», кипч. алгыр «спритний, хижий», уйг. al «хитрощі, обман», які зводяться до спільнотюркського кореня ал- «брати»;
менш імовірне з огляду на поширеність слова у східних російських говорах припущення (Matzenauer LF 7, 2) про зв’язок з англ. allure «спокуca», allurer «спокусник»;
р. [алы́рник, алы́рщик, алыр (а), алырить];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| allure «спокуca» | англійська |
| алгыр «спритний, хижий» | кипчацька |
| алы́рник | російська |
| alır «візьме, відніме» | турецька |
| al «хитрощі, обман» | уйгурська |
| алы́рщик | українська |
| алыр (а) | українська |
| алырить | українська |
| alır «візьме, відніме» | ? |
| ал- «брати» | ? |
| allurer «спокусник» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України