АЛГЕБРА — ЕТИМОЛОГІЯ
а́лгебра
запозичено з латинської мови через посередництво польської і, можливо, німецької (нім. Algebra);
слат. algebra є переоформленням ар. al-ğabr «відновлення (розрізнених частин)», пов’язаного з дієсловом ğabara «вправляє (вивих); відновлює, приводить у нормальний стан»;
слово al-ğabr (al – артикль) у теперішньому значенні поширилося з заголовка підручника алгебри «Al-ğabr wa'l-muqābala» (букв.: «Відновлення і протиставлення») арабського математика Мухаммеда ібн-Муси Алхварізмі (IX ст.);
р. бр. болг. м. а́лгебра, п. algebra, algiebra, ч. слц. вл. algebra, схв. àлгебра, слн. algébra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
алгебраї́ст
алгебраї́чний
алгебри́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| al-ğabr «відновлення (розрізнених частин)» | арабська |
| а́лгебра | білоруська |
| а́лгебра | болгарська |
| algebra | верхньолужицька |
| а́лгебра | македонська |
| algebra | польська |
| algiebra | польська |
| а́лгебра | російська |
| àлгебра | сербохорватська |
| algebra | середньолатинська |
| algebra | словацька |
| algébra | словенська |
| algebra | чеська |
| ğabara «вправляє (вивих); відновлює, приводить у нормальний стан» | ? |
| алгебри «Al-ğabr wa$'l-muqābala» (букв.: «Відновлення і протиставлення») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України